фото: BS News/Ai
Поки Вашингтон намагається повернути Україну та Росію до переговорів і обговорює можливість обмеженого перемир’я щодо енергетичних об’єктів, Москва посилює повітряні атаки та закладає подальше зростання військових витрат
У Європи залишаються щонайменше три великі групи інструментів, здатних збільшити економічну й військову ціну продовження війни для Росії: санкції та контроль їх обходу, обмеження діяльності «тіньового флоту» і нарощування оборонної підтримки України.
Жоден із цих механізмів сам по собі не гарантує припинення вогню, але всі три безпосередньо впливають на ресурси, з якими Москва продовжує війну.
Останні дні вересня показали, наскільки далеко ситуація залишається від фактичної деескалації.
28 вересня Росія протягом дня застосувала проти України понад 120 ударних безпілотників, близько 90 із яких, за даними президента Володимира Зеленського, були реактивними
Один із дронів влучив у будівлю Національної академії наук у Києві. Того дня в різних регіонах України загинули дев’ятеро людей, понад 80 були поранені.
У ніч на 30 вересня відбулася нова масштабна комбінована атака. За даними Reuters, Росія застосувала близько 190 дронів і балістичних ракет, зокрема проти енергетичної інфраструктури Києва та інших регіонів. Повідомлялося про п’ятьох загиблих, серед яких дитина.
Це відбувається в момент, коли США намагаються відновити дипломатичний процес.
Сполучені Штати запропонували провести в Об’єднаних Арабських Еміратах технічну тристоронню зустріч представників США, України та Росії
Президент Володимир Зеленський 25 вересня підтвердив, що Вашингтон працює над визначенням дати. Кремль також публічно допускав можливість такого формату.
Одним із предметів американських дипломатичних зусиль є взаємне припинення ударів України та Росії по енергетичній інфраструктурі.
Після зустрічі Зеленського з Дональдом Трампом 22 вересня домовленості про таке перемир’я не було. Українська позиція передбачає взаємність — Київ не заявляв про готовність односторонньо припинити удари по російських енергетичних об’єктах.
Одночасно адміністрація Трампа зберігає канали прямого політичного діалогу з Москвою
Державний секретар Марко Рубіо повідомив, що США запросили Володимира Путіна на саміт G20 у Флориді в грудні. Кремль заявив, що розглядає це запрошення.
Таким чином, американська стратегія зараз поєднує дві лінії: спробу домогтися хоча б часткової деескалації та продовження контактів із російським керівництвом.
Європейський підхід значною мірою будується навколо іншого питання: якою має бути ціна для Росії, якщо Москва не піде на припинення бойових дій.
Російська бюджетна політика поки що не вказує на швидке скорочення військових витрат
За бюджетними документами, які проаналізувало Reuters, Москва планує у 2027 році спрямувати на оборону приблизно 17,1 трлн рублів — близько $203 млрд. Це приблизно на 27% більше, ніж передбачалося попереднім бюджетним планом на 2027 рік.
Водночас російське керівництво планує скорочувати низку цивільних статей бюджету, зокрема видатки на соціальну політику, освіту та охорону здоров’я, повідомляло Reuters.
Українські спецслужби також заявляють про підготовку Росією додаткового мобілізаційного ресурсу
За даними ГУР і Служби зовнішньої розвідки України, Москва опрацьовувала сценарій залучення додаткових 300 тисяч людей у 2026 році та ще 300 тисяч у 2027-му. Це оцінка української розвідки, яку незалежно підтвердити неможливо.
На такому тлі європейська дискусія дедалі більше концентрується на тому, як підвищити економічні витрати Росії на продовження війни та одночасно знизити вразливість самої України
1. Санкції: від нових обмежень до перекриття схем обходу
Європейський Союз уже створив один із найбільших санкційних режимів у своїй історії.
У липні 2026 року ЄС ухвалив 21-й пакет санкцій проти Росії.
Він охопив енергетику, фінансовий сектор, криптовалютні платформи, військово-промисловий комплекс і компанії, пов’язані з обходом попередніх обмежень. Зокрема, транзакційні обмеження поширили ще на десятки банків та фінансових установ.
Базові економічні санкції ЄС у червні продовжили ще на рік — до 31 липня 2027 року. Вони охоплюють торгівлю, фінанси, енергетику, технології подвійного призначення та низку інших секторів.
Подальший потенціал санкцій полягає не лише в додаванні нових російських компаній до списків.
Окремим напрямом стає боротьба з банками, трейдерами, страховиками та іншими структурами у третіх країнах, через які Росія намагається підтримувати зовнішню торгівлю. 21-й пакет, наприклад, поширив транзакційні заборони на додаткові російські банки та кілька фінансових установ за межами РФ, пов’язаних із обходом обмежень.
Водночас санкційний режим має внутрішні політичні обмеження
22 вересня ЄС продовжив персональні санкції проти більш ніж 3000 осіб та організацій одразу на три роки, але одночасно вирішив не продовжувати обмеження щодо трьох фізичних осіб та однієї організації. Рада ЄС їх у пресрелізі не назвала. Reuters повідомило, що серед вилучених зі списку були бізнесмени Алішер Усманов та Михайло Фрідман.
Цей епізод показує іншу проблему санкційної політики: для багатьох рішень усередині ЄС необхідна політична згода держав-членів, а їхні економічні й зовнішньополітичні інтереси не завжди збігаються.
ЄС водночас поступово скорочує залишкову енергетичну залежність від Росії.
Імпорт російського LNG має бути повністю припинений до кінця 2026 року, а трубопровідного газу — не пізніше листопада 2027-го. Європейська комісія також передбачає поступове скорочення залежності від російського ядерного палива.
Проте ядерний сектор складніший за газовий: сама Єврокомісія визнає, що частина країн ЄС досі залежить від російського палива, окремих комплектуючих і послуг, а західних потужностей зі збагачення урану поки недостатньо для швидкої повної заміни російських поставок.
Тому подальше посилення економічного тиску є для Європи не одним рішенням, а комбінацією нових санкцій, контролю за їх виконанням і скорочення критичних залежностей.
2. «Тіньовий флот»: удар по каналу нафтових доходів
Другий великий інструмент стосується російського експорту нафти.
Для обходу санкцій та механізму граничної ціни Росія використовує мережу танкерів, які ЄС визначає як «тіньовий флот». Часто такі судна змінюють власників і прапори, користуються непрозорими страховими схемами та послугами компаній у третіх країнах.
Станом на липень 2026 року Європейський Союз запровадив обмеження вже проти понад 670 суден.
21-й санкційний пакет додав 41 танкер до 632, які вже перебували під санкціями. Для них діє заборона заходити до портів ЄС та отримувати широкий спектр морських послуг.
ЄС також почав переслідувати не лише самі танкери, а всю інфраструктуру навколо них: операторів, судноплавні компанії, трейдерів, страховиків, бункерувальників та порти, які сприяють обходу обмежень.
Саме тут є важливе уточнення до поширеної тези про те, що Європі достатньо просто «зупиняти російські танкери».
Морське право не дає державам необмеженого права затримувати будь-які судна у міжнародних водах лише через підозру в їх зв’язках із Росією.
Тому реалістичний європейський інструментарій ширший і юридично складніший: перевірки документів та страхування, контроль у територіальних водах і портах, санкції проти судновласників, позбавлення доступу до європейських послуг, робота з державами прапора та застосування можливостей міжнародного морського права у випадках порушення правил безпеки.
Рада ЄС прямо заявляє про необхідність «повного використання міжнародно-правової бази морського права» щодо загроз, пов’язаних із «тіньовим флотом».
Отже, питання полягає не стільки в кількості фізично затриманих танкерів, скільки в тому, наскільки важко і дорого Росії стає перевозити, страхувати, продавати й оплачувати нафту через такі схеми.
3. ППО, боєприпаси та спільне виробництво
Третій інструмент є не економічним, а військовим: здатність України пережити наступний цикл російських атак без критичного пошкодження енергетики та великих втрат серед цивільного населення.
Саме тут Європа одночасно має значні фінансові можливості й очевидні технологічні обмеження.
НАТО заявляє, що за останній рік союзники спрямували понад $10 млрд на програму PURL та закупівлю американських озброєнь для України. Із цієї суми $3,5 млрд були профінансовані за рахунок кредитного механізму ЄС для України.
PURL особливо важлива для протиповітряної оборони.
Заступниця генерального секретаря НАТО Радміла Шекерінська заявляла, що через цей механізм надходить близько 90% перехоплювачів Patriot, які отримує Україна.
Це одночасно демонструє і силу, і слабкість європейської моделі: європейські держави можуть фінансувати значні закупівлі, але частина критичних систем усе ще виробляється переважно або виключно у США.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте прямо визнавав, що у випадку з перехоплювачами Patriot американські поставки залишаються незамінними у великих масштабах.
Сам Євросоюз намагається скорочувати цю залежність.
Програма SAFE передбачає до €150 млрд кредитів державам ЄС на спільні оборонні закупівлі.
Україна може брати участь у таких проєктах на рівних умовах із державами ЄС, а українські оборонні підприємства допускаються до закупівель у межах механізму. Із 19 національних планів SAFE 15 містять спільні проєкти з Україною.
Європейська стратегія Readiness 2030 окремо визначає критичними напрямами протиповітряну та протиракетну оборону, ракети і боєприпаси, безпілотники та антидронові системи. Комісія також просуває European Air Shield і European Drone Defence Initiative.
Водночас Європейське оборонне агентство у вересні попередило, що континент поки що не нарощує військові спроможності достатньо швидко: залишаються серйозні прогалини у ППО та ПРО, боєприпасах, безпілотних системах і здатності розгортати великі сили.
Тому «спільна оборона» у практичному сенсі означає два різні горизонти.
Перший — короткостроковий: фінансування доступних американських і європейських систем, передача перехоплювачів зі складів, закупівля ракет і захист української енергетики цієї зими.
Другий — довгостроковий: нарощування власного європейського виробництва систем ППО, ракет, боєприпасів і дронів, щоб критична оборонна підтримка менше залежала від ситуації на американських складах або інших воєнних театрів.
Чи можуть ці три інструменти привести до перемир’я
Прямої причинно-наслідкової формули тут немає.
Санкції не гарантують, що Росія погодиться на припинення вогню. Обмеження «тіньового флоту» не припинять російський нафтовий експорт повністю. А додаткові засоби ППО насамперед захищають Україну — вони не є дипломатичною домовленістю.
Однак разом ці механізми впливають на три базові складові війни: доходи Росії, її можливість обходити міжнародні обмеження та співвідношення військових витрат і результатів.
Саме тому санкційна, енергетична та оборонна політика Європи дедалі тісніше пов’язується з переговорним процесом.
Станом на кінець вересня дипломатичний сценарій Вашингтона передбачає можливі технічні переговори США, України та Росії в ОАЕ та пошук окремих заходів деескалації
Але одночасно Росія збільшує заплановані військові витрати, формує додатковий людський ресурс і продовжує масовані удари по українських містах та енергетиці.
За цих умов ключове питання для Європи полягає не лише в тому, чи відбудуться переговори до зими, а й у тому, в яких економічних та військових умовах сторони до них підійдуть.
Посилення контролю за санкціями, скорочення можливостей «тіньового флоту» та прискорення постачання ППО й оборонного виробництва — три інструменти, які Європа вже має у своєму розпорядженні. Їхній вплив на рішення Кремля залежатиме від масштабу, швидкості та координації їх застосування, а не від самого факту ухвалення нових політичних декларацій.
Джерело: ТСН
