фото: Associated Press
Під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп неодноразово обіцяв завершити російсько-українську війну за 24 години або ще до вступу на посаду президента США
Однак після повернення до Білого дому його підхід до врегулювання конфлікту змінювався: від публічних суперечок із Володимиром Зеленським і спроб домовитися з Володимиром Путіним — до пропозицій мирного плану, економічних домовленостей із Москвою та тиску на Україну через питання військової допомоги й розвідданих.
За цей час риторика американського президента пройшла кілька етапів. Спочатку він демонстрував упевненість у можливості швидко зупинити бойові дії, згодом почав висловлювати невдоволення діями Кремля, а пізніше дедалі частіше пов’язував українську політику з американськими економічними та внутрішньополітичними інтересами.
Під час президентської кампанії 2023–2024 років Дональд Трамп неодноразово заявляв, що зможе домовитися про завершення війни між Росією та Україною протягом доби
За підрахунками журналістів CNN, він публічно озвучував таку обіцянку щонайменше 53 рази.
Після вступу на посаду 20 січня 2025 року швидкого припинення війни не відбулося. У березні того ж року Трамп пояснив, що його слова про 24 години були частково саркастичними, і заявив, що насправді мав на увазі бажання якнайшвидше досягти домовленості.
Одним із найгостріших епізодів перших місяців його президентства стала зустріч із Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року. Публічна суперечка між президентами продемонструвала розбіжності щодо умов завершення війни, ролі американської допомоги та необхідності гарантій безпеки для України.
Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс дорікали українському президенту за недостатню вдячність Сполученим Штатам. Зеленський, зі свого боку, наголошував, що Україна не може погодитися на домовленості з Росією без надійних гарантій безпеки.
Після конфлікту Вашингтон тимчасово призупинив військову допомогу та обмін розвідувальною інформацією з Україною. Європейські партнери активізували дипломатичні контакти з Білим домом, намагаючись зберегти американську участь у підтримці України.
Навесні 2025 року Трамп дедалі частіше висловлював невдоволення діями Володимира Путіна
Після чергових російських атак на українські міста американський президент публічно ставив під сумнів щирість намірів Кремля завершити війну.
Водночас його адміністрація продовжувала дипломатичні контакти з Москвою. Улітку 2025 року США та європейські союзники домовилися про новий механізм постачання американського озброєння Україні — PURL (Prioritised Ukraine Requirements List). За цією програмою країни НАТО фінансують закупівлю американської зброї для українських Сил оборони.
Наступним важливим етапом стали переговори Трампа з Путіним на Алясці в серпні 2025 року.
Саміт не приніс оголошеного припинення бойових дій, однак продемонстрував готовність Вашингтона продовжувати прямий діалог із Кремлем на найвищому рівні.
Після зустрічі питання економічного співробітництва між США та Росією знову почало з’являтися в дипломатичному порядку денному. Це викликало занепокоєння в Україні та серед європейських партнерів, які побоювалися, що Москва може отримати економічні переваги ще до припинення агресії.
У листопаді 2025 року стало відомо про американський план із 28 пунктів щодо завершення війни
За інформацією Bloomberg та Axios, документ розробляли представники адміністрації Трампа, зокрема спецпосланець Стів Віткофф, за участю російського представника Кирила Дмитрієва.
Пропозиції передбачали низку суттєвих поступок з боку України. Серед них — обмеження чисельності Збройних сил, відмова від вступу до НАТО та територіальні положення, які фактично враховували частину вимог Кремля.
Публікація плану викликала занепокоєння в Києві та європейських столицях. Українська сторона наголошувала на необхідності збереження суверенітету, територіальної цілісності та отримання реальних гарантій безпеки.
За даними Reuters, документ спирався на пропозиції, які російська сторона передала американській адміністрації. Після консультацій із Києвом та європейськими партнерами почалися переговори щодо його перегляду. Президент США згодом заявляв про досягнутий прогрес і уточнення початкового варіанта плану.
Таким чином, замість швидкої домовленості, про яку Трамп говорив під час кампанії, переговорний процес перетворився на складне узгодження позицій України, Росії, США та європейських держав.
У 2026 році зовнішньополітичний порядок денний Вашингтона ускладнився через війну на Близькому Сході
Після початку військової операції проти Ірану 28 лютого увага адміністрації Трампа значною мірою переключилася на регіональну кризу.
Паралельно зросла напруга на світових енергетичних ринках. На тлі підвищення цін на пальне Трамп почав критикувати українські удари по російській нафтопереробній інфраструктурі, пов’язуючи їх із поглибленням енергетичної кризи.
У жовтні 2026 року президент США оголосив про домовленість із Путіним щодо постачання російського дизельного пального на американський і світовий ринки. За його заявою, йшлося про понад 300 тисяч тонн пального на першому етапі, а також подальші поставки.
Після цього американська адміністрація тимчасово послабила частину санкційних обмежень щодо російського пального. Рішення викликало критику з боку України та частини американських законодавців, оскільки додаткові доходи від експорту енергоресурсів можуть підтримувати російську економіку під час війни.
Водночас експерти поставили під сумнів здатність цієї домовленості суттєво знизити ціни на пальне у США. Обсяги поставок і строки їх здійснення не гарантували швидкого ефекту для американських споживачів.
Ще одним джерелом напруги стали повідомлення про можливе обмеження американської розвідувальної підтримки України
За даними The Washington Post та інших медіа, представники США попереджали Київ про можливе припинення обміну розвідданими, якщо Україна продовжить удари по російських нафтопереробних підприємствах.
Володимир Зеленський підтверджував, що українська сторона отримувала такі попередження. Водночас Дональд Трамп публічно заявляв, що Сполучені Штати продовжують допомагати Україні та передавати розвідувальну інформацію.
Окремі повідомлення стосувалися перебоїв у роботі супутникового зв’язку Starlink та військової системи Starshield. Однак ці питання не варто ототожнювати: Starlink є комерційною супутниковою мережею, тоді як Starshield — окремим напрямом супутникових технологій для державних і оборонних потреб США. Обставини окремих збоїв і можливих обмежень потребують розмежування та незалежного підтвердження.
На початку листопада 2026 року The Wall Street Journal повідомило про ще одну ініціативу американських переговорників — відновлення постачання російського газу до Європи через українську газотранспортну систему
За інформацією видання, пропозиція передбачала участь американського посередника, який міг би здійснювати продаж російського газу в умовах чинних санкцій. Частину коштів пропонували розміщувати на спеціальному рахунку, щоб Росія не могла використовувати їх для фінансування війни. Україна натомість отримувала б плату за транзит.
Однак така ідея зіткнулася з політичними та економічними перешкодами. Європейський Союз рухається до повної відмови від російського газу, а відновлення залежності від російських енергоресурсів суперечило б цьому курсу. У Кремлі також заявили про практичні складнощі швидкого відновлення таких поставок.
За час президентства Дональда Трампа його підхід до російсько-української війни пройшов шлях від обіцянки швидкого врегулювання до складної дипломатичної та економічної гри
На початку він демонстрував упевненість, що особисті контакти з Путіним допоможуть швидко припинити бойові дії. Згодом стало очевидно, що Кремль не погоджується на запропоновані Вашингтоном умови без висування власних вимог.
Пізніше американська адміністрація почала активніше використовувати економічні інструменти — від санкцій і торгівлі зброєю до енергетичних домовленостей із Росією. Водночас Україна опинилася під тиском щодо умов переговорів, ударів по російській інфраструктурі та подальшої співпраці зі США у сфері безпеки.
Головна зміна полягає в тому, що обіцянка завершити війну за 24 години поступилася місцем спробам досягти домовленості через переговори, економічні стимули та тиск на сторони конфлікту. Однак станом на початок листопада 2026 року ці зусилля ще не привели до стійкого припинення російської агресії.
Джерело: ТСН
