фото: СБУ
Питання звільнення голови Служби безпеки України Василя Малюка стало однією з найрезонансніших політичних тем початку 2026 року
Ситуація навколо його можливої відставки вийшла далеко за межі кадрового рішення і перетворилася на тест для парламенту, системи стримувань і противаг та стабільності сектору безпеки в умовах війни.
5 січня президент України Володимир Зеленський провів зустріч з очільником СБУ Василем Малюком і, за інформацією джерел, обговорив кандидатури його можливого наступника
Того ж дня Малюк публічно повідомив, що йде з посади. Пізніше у Верховній Раді було зареєстровано президентське подання про його звільнення.
Втім, 13 січня ситуація ускладнилася: Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки спочатку не підтримав відставку голови СБУ. За словами секретаря комітету Романа Костенка, з 15 членів лише семеро проголосували «за», шестеро – «проти», ще двоє утрималися.
Ключовою претензією частини депутатів стала відсутність аргументів щодо причин ініціювання звільнення
Представниця президента у Верховній Раді Галина Михайлюк, яка була присутня на засіданні комітету, фактично обмежилася тезою, що Малюк «написав заяву».
Роман Костенко наголосив, що заява про звільнення не може бути достатньою підставою, зважаючи на обставини, за яких вона писалася, а також на ефективність роботи Малюка на посаді в умовах війни. Крім того, він нагадав, що відповідно до Конституції України, призначення і звільнення голови СБУ належить виключно до повноважень Верховної Ради.
Після провального голосування в комітеті виникли два можливі сценарії:
- Винесення питання до сесійної зали з приміткою, що профільний комітет його не підтримав, і ухвалення рішення безпосередньо парламентом.
- Повторний розгляд у комітеті, що, за даними депутатів, і було реалізовано згодом – уже під значним політичним тиском.
За інформацією народного депутата Ярослава Железняка, комітет згодом переглянув свою позицію: 12 депутатів проголосували «за» звільнення Малюка, один утримався, п’ятеро – були проти. Це відкрило шлях до розгляду питання в сесійній залі.
Депутати неодноразово висловлювали сумніви щодо наявності необхідних 226 голосів
Аргумент простий: складно знімати керівника спецслужби, не пояснивши суспільству й парламенту причин такого рішення, особливо у воєнний час.
Водночас, за останніми даними, керівництво парламентської більшості все ж заявляє, що необхідну кількість голосів зібрано. Остаточне рішення має бути ухвалене під час «кадрового дня» у Верховній Раді.
За словами Ярослава Железняка, 13 січня парламент фактично зосередився виключно на кадрових питаннях
Серед них – звільнення і призначення ключових урядовців та керівників силового блоку, включно з головою СБУ. Законодавча робота цього дня була згорнута через нестачу голосів.
На захист Василя Малюка публічно виступили відомі командири ЗСУ та НГУ, а також військові аналітики
Вони наголошували на його результативності, ефективній взаємодії з військом і небезпеці кадрових експериментів у розпал війни.
Співзасновник проєкту DeepState Роман Погорілий назвав відставку Малюка однією з найчутливіших кадрових втрат для сектору безпеки, підкресливши, що політичні рішення у воєнний час часто шкодять логіці воєнного управління.
За даними джерел, між президентом і Малюком виникла напружена дискусія через небажання очільника СБУ залишати посаду до завершення низки масштабних спецоперацій, відомих як операції рівня «Павутини»
Сам Малюк заявив, що піти в цей момент означало б поставити під загрозу їх реалізацію.
Водночас він запевнив, що навіть у разі звільнення залишиться в системі СБУ та продовжить роботу над асиметричними спецопераціями. Аналітики також зазначають, що ключовим завданням на цьому етапі є збереження безперервності управління та операційної спроможності СБУ.
Експерти схиляються до думки, що відставка Василя Малюка має радше політичний, а не професійний характер
Остаточну оцінку цьому рішенню, як наголошують аналітики, дасть лише час – і наслідки для безпеки держави та перебігу війни.
Таким чином, питання звільнення голови СБУ стало не просто кадровою історією, а маркером глибших процесів у владі – взаємин між президентом, парламентом і сектором безпеки в умовах затяжної війни.
Джерело: РБК-Україна
