фото: Maxim Shipenkov
Ескалація конфлікту на Близькому Сході та активна зовнішня політика Сполучених Штатів створили нову геополітичну ситуацію, у якій Росія намагається знайти своє місце
Попри те, що Кремль може отримати певні короткострокові вигоди від нинішньої кризи, аналітики вважають, що глобальний вплив Москви поступово зменшується.
Це відбувається на тлі активних дій адміністрації президента США Дональд Трамп, які фактично змінюють правила гри у світовій політиці та ставлять під сумнів традиційну систему союзів Росії.
Після початку масштабних військових операцій США та Ізраїлю проти Ірану президент РФ Володимир Путін опинився серед тих, хто потенційно отримує певні економічні та стратегічні дивіденди
По-перше, конфлікт на Близькому Сході призвів до зростання світових цін на нафту та газ, що частково полегшує економічний тиск на російський бюджет.
По-друге, Москва намагається використати ситуацію для посилення власної ролі як альтернативного постачальника енергоносіїв на світовому ринку.
По-третє, тривалий конфлікт може вплинути на ситуацію на фронті в Україні. Якщо США будуть змушені переорієнтувати частину військових ресурсів на Близький Схід, це потенційно може ускладнити постачання систем протиповітряної оборони, таких як Patriot, які активно використовує Україна для захисту від російських атак.
Водночас конфлікт продемонстрував і слабкість міжнародних партнерств Москви
Іран, який раніше допомагав Росії у війні проти України, зокрема постачаючи ударні безпілотники, фактично залишився без серйозної підтримки з боку Кремля під час американсько-ізраїльських ударів.
Навіть після загибелі верховного лідера Ірану Алі Хаменеї Росія обмежилася дипломатичними заявами без конкретних дій.
Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков пояснив це тим, що Іран не звертався до Москви по військову допомогу, а сам конфлікт «не є війною Росії».
Експерти вважають, що така позиція демонструє реальні межі російського впливу.
За словами професорки Джорджтаунського університету Angela Stent, ситуація з Іраном показала, що союз із Росією не гарантує політичної чи військової підтримки.
Зовнішня політика адміністрації Трампа також змінила баланс сил у світі
За останні місяці США здійснили низку рішучих кроків щодо держав, які традиційно вважалися союзниками Москви. Серед них — операції проти режимів у Ірані, Венесуелі та Кубі.
Зокрема, під час однієї з операцій був затриманий президент Венесуели Ніколас Мадуро, а проти Куби запроваджено нові економічні обмеження щодо уряду Мігель Діас-Канель.
Аналітики відзначають, що такий стиль політики — прямий і часто непередбачуваний — частково перебирає на себе роль, яку раніше відігравала Росія у світовій політичній системі.
Колишній австралійський дипломат і експерт із Росії Bobo Lo вважає, що саме це змінює глобальний баланс. За його словами, раніше саме Путін асоціювався з найбільш ризикованою та агресивною зовнішньою політикою, однак тепер «найбільш непередбачуваним гравцем» виглядають Сполучені Штати.
Ще однією причиною стриманої реакції Кремля є те, що Росія фактично скута війною проти України
Аналітики наголошують: Москва не має достатніх ресурсів для серйозного втручання у конфлікти на інших континентах без ризику прямого протистояння зі США або Ізраїлем.
На думку директора Carnegie Russia Eurasia Center Alexander Gabuev, навіть спільні дії Росії та Китаю навряд чи могли б змінити ситуацію в Ірані, особливо з огляду на серйозні проблеми безпеки та внутрішню кризу в самій іранській державі.
Попри зменшення глобального впливу, політика США іноді приносить Москві й несподівані вигоди
Зокрема, конфлікти між Вашингтоном та союзниками можуть послаблювати західну коаліцію. Наприклад, суперечки навколо політики щодо України чи гучні дипломатичні конфлікти із союзниками США можуть грати на користь Кремля.
Так само Москва позитивно сприйняла конфлікт між Трампом і президентом України Володимир Зеленський, а також скорочення американських програм зовнішньої допомоги, які Росія традиційно розглядала як інструмент впливу Вашингтона.
Нинішня геополітична ситуація створює для Росії суперечливу реальність
З одного боку, конфлікти на Близькому Сході можуть дати Кремлю короткострокові економічні та військові переваги.
З іншого — вони оголюють обмеження російської зовнішньої політики та демонструють, що Москва вже не здатна ефективно захищати своїх союзників на глобальному рівні.
У результаті світова політична система поступово змінюється: Росія змушена адаптуватися до нової ролі, тоді як ініціатива дедалі частіше переходить до інших центрів сили.
Джерело: The New York Times
