фото:Roman Pilipey/AFP via Getty Images
Спроба адміністрації президента США Дональда Трампа повернутися до активної дипломатії щодо війни Росії проти України супроводжується оптимістичними заявами Вашингтона, однак події останніх днів демонструють значно складнішу картину
Нові російські удари по Україні, порушення повітряного простору Молдови та відсутність помітного зближення позицій Москви й Києва ставлять під сумнів перспективи швидкого дипломатичного прориву.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі CNN.
Автори видання звертають увагу: після поїздок американських переговорників Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа до Москви й Києва Дональд Трамп заявив, що Володимир Путін нібито «хоче укласти угоду», і висловив сподівання, що Володимир Зеленський також готовий до домовленостей.
Втім, CNN зазначає, що ситуація на місці поки не підтверджує оптимістичних очікувань.
Після завершення дипломатичного візиту американських представників Росія відновила масовані удари по Україні
Як пише CNN, після триденної паузи російські ракети та дрони знову атакували українські міста, внаслідок чого загинули п’ятеро людей.
Окремо видання згадує інцидент у Молдові, де російський реактивний безпілотник порушив повітряний простір країни та затримав виліт літака, яким президент України мав вирушити до Норвегії.
Посол Молдови у США Владислав Кульмінський заявив CNN, що не вважає появу російського розвідувального безпілотника випадковою.
Сам інцидент, за оцінкою видання, не виглядав як пряма спроба атакувати Зеленського, однак вкотре продемонстрував ризик поширення війни за межі України.
Одне з головних питань, яке порушує CNN, стосується самого підходу американських переговорників
Під час візиту Кушнер говорив про необхідність знайти «win-win» — взаємовигідний результат для Путіна і Зеленського, який дозволив би зупинити війну.
З одного боку, такий підхід можна трактувати як прагматичну спробу змусити обидві сторони піти на складні компроміси.
З іншого, CNN застерігає: будь-яка «перемога» для Росії у рамках угоди може бути сприйнята як винагорода за повномасштабну агресію проти України.
Особливо це актуально з огляду на те, що Путін продовжує наполягати на необхідності усунення так званих «першопричин конфлікту».
У російській риториці це поняття, як зазначає CNN, охоплює вимоги до суверенітету України, її військового потенціалу, зовнішньополітичного курсу та територій, частину яких Москва навіть не контролює.
Для Києва такі умови залишаються неприйнятними.
CNN критично оцінює й публічні заяви самого американського президента
Трамп неодноразово представляв війну як наслідок особистого конфлікту між Путіним і Зеленським.
Зокрема, він заявив, що головною перешкодою є те, що «двоє людей ненавидять одне одного».
Видання зазначає, що таке пояснення ігнорує складні політичні, історичні та військові причини війни, а також офіційно заявлені Росією цілі вторгнення.
На думку CNN, подібне спрощення може перешкоджати реалістичній оцінці того, наскільки складними будуть потенційні переговори.
Окрема частина матеріалу присвячена тому, наскільки США можуть сприйматися як неупереджений посередник
CNN звертає увагу на непрозорість останніх контактів між Москвою та Вашингтоном, зокрема на нещодавній візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Росії та телефонну розмову Трампа з Путіним.
У відкритому доступі залишається мало достовірної інформації про конкретний зміст цих переговорів.
Різні витоки, за даними CNN, свідчать, що Реткліфф міг попереджати Москву про проблеми російської армії у війні проти України та застерігати від спроб перевірити НАТО на міцність.
Втім, видання наголошує: підтверджених деталей цих контактів немає.
Після останніх зустрічей Москва також почала натякати на можливість майбутньої економічної співпраці зі США
Це посилило побоювання в Європі, що Вашингтон може бути зацікавлений не лише у припиненні війни, а й у потенційних економічних домовленостях із Росією — зокрема у сфері природних ресурсів.
CNN також згадує заяву міністра фінансів США Скотта Бессента, який частково пов’язував високі ціни на нафту з українськими ударами по російській інфраструктурі поряд із війною проти Ірану.
На думку видання, подібні формулювання створюють враження, що у Вашингтоні іноді сприймають українські удари по російських цілях не як елемент самооборони, а як фактор, що ускладнює ситуацію.
Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що найближчими тижнями може з’явитися шанс на результат, який буде прийнятним для обох сторін
При цьому він визнав, що попереду залишається значний обсяг роботи.
CNN зазначає, що війна вже має величезну ціну для обох сторін.
За даними західних розвідок, які наводить телеканал, Росія втрачає близько 40 тисяч військовослужбовців щомісяця.
Україна, зі свого боку, попри значні втрати, демонструє здатність завдавати ударів далеко в російському тилу.
Водночас російські війська продовжують просуватися на окремих ділянках фронту.
Саме ці зміни на полі бою теоретично можуть змусити сторони стати більш гнучкими у переговорах.
Видання також звертає увагу на певну закономірність, яка вже проявлялася під час попередніх дипломатичних спроб адміністрації Трампа
Після консультацій із Москвою Вашингтон нерідко формував пропозиції, які значною мірою враховували російські вимоги.
Коли Київ відмовлявся їх приймати, у Вашингтоні виникало роздратування.
Після коригування таких пропозицій вони вже ставали неприйнятними для Кремля.
На думку CNN, поки цей підхід не зміниться, говорити про реалістичний прорив зарано.
Попри критику, CNN визнає, що сама спроба адміністрації США повернутися до дипломатії має значення
Кушнер і Віткофф уперше за час повномасштабної війни особисто відвідали Київ, і українська сторона позитивно оцінила частину цих контактів.
Водночас ключові питання залишаються невирішеними: території, гарантії безпеки, військовий потенціал України, майбутня роль Заходу та готовність Росії реально припинити бойові дії.
Тому нинішня ситуація, за оцінкою CNN, виглядає суперечливо: дипломатична активність зростає, але сама війна поки не демонструє ознак швидкого завершення.
І якщо американська ініціатива справді має привести до результату, Вашингтону доведеться не лише переконувати сторони сісти за стіл переговорів, а й запропонувати модель, яка враховуватиме реальні причини та наслідки війни — а не зводитиме її до особистого конфлікту двох лідерів.
