фото: РБК-Україна
Колишній директор ЦРУ та генерал армії США Девід Петреус вважає, що Росія не досягла заявлених цілей своєї весняно-літньої кампанії, а Україна зберігає ініціативу завдяки поєднанню оборони, далекобійних ударів та швидкого розвитку безпілотних систем
Водночас головними ризиками для України напередодні зими він називає дефіцит засобів протиракетної оборони та значну потребу у зовнішньому фінансуванні.
Про це Петреус розповів в інтерв’ю РБК-Україна під час щорічної зустрічі YES у Києві.
Девід Петреус очолював Центральне командування США, командував міжнародними силами в Іраку та Афганістані, а у 2011–2012 роках був директором Центрального розвідувального управління США.
За оцінкою американського генерала у відставці, оперативна ініціатива нині залишається за Україною, оскільки російські війська не змогли реалізувати заявлені цілі кампанії, зокрема вийти до ключових укріплених міст Донеччини
Петреус наголосив, що Москва продовжує просуватися ціною великих людських втрат, однак, на його думку, ці втрати не трансформуються у стратегічний результат.
Він послався на українські оцінки, згідно з якими сукупні втрати російських військ убитими та пораненими перевищили 1,5 млн осіб. Станом на 16 вересня Генеральний штаб ЗСУ оцінював загальні російські бойові втрати приблизно у 1,511 млн військовослужбовців.
Ці цифри є оцінкою української сторони та не можуть бути незалежно перевірені в реальному часі.
Окремий акцент Петреус зробив на розвитку безпілотних і автоматизованих систем
За його словами, українська армія дедалі глибше інтегрує дані з радарів, акустичних датчиків, радіоелектронної розвідки та безпілотних платформ у єдину картину поля бою.
Він прогнозує подальший перехід до автономних систем, здатних після запуску самостійно рухатися до цілі з мінімальним втручанням оператора.
Ця оцінка відповідає ширшій тенденції на фронті: Reuters останніми днями повідомляв про швидке розширення використання Україною наземних роботизованих комплексів, автономних платформ та нових засобів перехоплення дронів. Українські військові намагаються частину небезпечних завдань — логістику, евакуацію, мінування та ураження цілей — передавати роботизованим системам.
Петреус вважає, що нинішня прозорість поля бою суттєво обмежує можливості великих бронетанкових колон
За його словами, якщо є нормальна видимість, техніку дедалі важче непомітно підвести до передової: її можуть виявити дрони, після чого застосувати FPV, артилерію або інші засоби ураження.
Водночас він не говорить про повне зникнення танків. За певних погодних умов — наприклад, густого туману чи снігопаду, які знижують ефективність безпілотників, — бронетехніка може знову отримувати більше простору для маневру.
На думку Петреуса, головна зміна полягає в тому, що класичні великі механізовані угруповання вже не можуть діяти так, як у війнах попередніх десятиліть.
Попри оптимістичні оцінки щодо українських інновацій, Петреус назвав ситуацію у повітрі одним із найбільших ризиків
Особливе занепокоєння в нього викликають російські ракети та нові реактивні ударні дрони, які складніше перехоплювати традиційними засобами.
Reuters також повідомляє, що Україна стикається з проблемою швидкого поширення реактивних російських безпілотників і водночас потребує додаткових сучасних засобів ППО та протиракетних перехоплювачів.
За словами Петреуса, Росія, ймовірно, знову спробує взимку завдавати масштабних ударів по українській енергетичній системі, тому посилення протиракетної оборони він називає одним із ключових завдань партнерів України.
Петреус також звернув увагу на українські далекобійні операції проти російської військової логістики, систем ППО та нафтопереробної інфраструктури
Він вважає, що систематичне ураження російських систем С-400 та інших засобів протиповітряної оборони змушує Москву перерозподіляти обмежені ресурси між об’єктами, залишаючи частину територій менш захищеними.
Водночас низка конкретних тверджень Петреуса — зокрема про повне припинення Росією експорту нафтопродуктів або точну кількість знищених суден — є його оцінками і не підтверджені в наданому інтерв’ю незалежною статистикою. Тому їх варто відокремлювати від встановлених фактів.
Петреус визнає значну ресурсну перевагу Росії — більшу економіку та людський потенціал
Однак він вважає, що сама кількість ресурсів не гарантує Москві військового успіху, якщо Україна зберігатиме здатність технологічно адаптуватися, завдавати втрат та отримувати підтримку партнерів.
Одним із критичних факторів він назвав фінанси.
Проблема справді залишається значною: 16 вересня Reuters повідомив, що додаткова незабезпечена потреба оборонного бюджету України на 2026 рік становить близько 27 млрд доларів, тоді як у 2027 році країні знадобиться понад 52 млрд доларів міжнародної підтримки для покриття бюджетного розриву.
Оцінюючи ширші наслідки російського вторгнення, Петреус сформулював це так:
«Путін поставив собі за мету знову зробити Росію великою. А насправді він знову зробив великим саме НАТО».
Він нагадав, що після початку повномасштабного вторгнення Фінляндія та Швеція відмовилися від багаторічної політики військового неприєднання та подали заявки на вступ до Альянсу.
Фінляндія стала 31-м членом НАТО у квітні 2023 року, а Швеція — 32-м у березні 2024-го. Саме вторгнення Росії в Україну НАТО офіційно називає фактором, який призвів до зміни їхньої політики безпеки.
На думку Петреуса, урок України полягає не лише у розвитку дронів
Він вважає, що арміям НАТО необхідна значно глибша перебудова — від структури військ і закупівель до систем командування, навчання та кадрової політики.
За його оцінкою, країнам Заходу доведеться збільшувати частку безпілотних та автономних систем і швидше оновлювати програмне забезпечення та апаратну частину озброєнь.
Європейські країни вже почали переглядати підходи до виробництва озброєнь: Reuters зазначає, що досвід України змушує їх шукати дешевші та масовіші ракети й перехоплювачі поряд із дорогими високотехнологічними системами.
Переговори Петреус вважає необхідними, але не достатніми
Колишній директор ЦРУ також підтримує продовження дипломатичних контактів за участю США.
Водночас він вважає, що можливість реального компромісу виникне лише тоді, коли Володимир Путін дійде висновку, що досягти заявлених цілей в Україні за прийнятну ціну неможливо.
Це є особистою стратегічною оцінкою Петреуса, а не прогнозом результату війни чи переговорів.
За його логікою, до цього моменту завдання партнерів України — підтримувати її спроможність оборонятися, насамперед у сферах протиракетної оборони та фінансування.
Головна теза Петреуса полягає у тому, що війна в Україні вже вийшла за межі локального конфлікту з погляду розвитку військових технологій
Масове використання FPV-дронів, морських безпілотників, роботизованих наземних платформ, автоматизованої розвідки та систем штучного інтелекту змушує переглядати традиційне уявлення про співвідношення людей, бронетехніки, артилерії та високоточної зброї.
При цьому він застерігає: технологічна перевага сама по собі не скасовує потреби у боєприпасах, ППО, людських ресурсах і стабільному фінансуванні.
Саме баланс між технологічною адаптацією України, ресурсними можливостями Росії та рівнем підтримки партнерів Петреус вважає одним із визначальних факторів наступного етапу війни.
