фото: BS News/Ai
Переговори України, США та Росії в Абу-Дабі навряд чи призведуть до швидкого завершення війни
Попри активізацію дипломатичних контактів і можливі домовленості щодо обміну військовополоненими, передумов для припинення бойових дій поки недостатньо.
Серед головних перешкод — політичні інтереси адміністрації Дональда Трампа, небажання Кремля відмовлятися від територіальних вимог та підготовка Росії до посилення ударів по українській інфраструктурі взимку.
Такий прогноз озвучив військовий оглядач Денис Попович у колонці для «Слово і Діло».
10 листопада в Об’єднаних Арабських Еміратах розпочався новий раунд тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії
Це перша з лютого очна зустріч представників трьох країн у такому форматі.
Українська делегація серед головних пріоритетів визначила припинення бойових дій, отримання надійних гарантій безпеки, економічне відновлення країни та гуманітарні питання.
Однією з тем обговорення стали можливі гарантії безпеки для України за аналогією зі статтею 5 Північноатлантичного договору. Такий механізм теоретично передбачав би зобов’язання країн-гарантів реагувати на повторну російську агресію.
Водночас залишаються питання щодо практичного механізму таких гарантій та готовності США й інших держав брати на себе відповідні зобов’язання.
Територіальне питання також залишається одним із найскладніших
За інформацією західних медіа, американська сторона розглядала варіант зміни адміністративних меж Донецької та Луганської областей. Це могло б дозволити Кремлю заявити про встановлення контролю над усім Донбасом без необхідності негайного виведення українських військ із міст, які залишаються під контролем Києва.
Однак, на думку Дениса Поповича, навіть можливі проміжні домовленості не означають наближення повноцінного миру.
Після першого дня переговорів також з’явилася інформація про досягнення домовленості щодо масштабного обміну військовополоненими найближчим часом.
Президент Володимир Зеленський назвав перший день зустрічей конструктивним і змістовним.
Водночас конкретних параметрів майбутнього обміну публічно не оголосили.
Військовий оглядач Денис Попович виділяє три взаємопов’язані чинники, які, на його думку, перешкоджають швидкому завершенню війни
1. Трампу потрібен дипломатичний результат до зміни складу Конгресу США
Першу причину автор пов’язує з внутрішньополітичною ситуацією у Сполучених Штатах.
За оцінкою Поповича, активізація американської дипломатії щодо України пов’язана з результатами проміжних виборів до Конгресу США, на яких Республіканська партія зазнала поразки.
На думку оглядача, у Дональда Трампа залишається обмежений час для досягнення помітного дипломатичного результату, поки республіканці зберігають вплив в обох палатах Конгресу.
Після 3 січня 2027 року має розпочати роботу Конгрес нового скликання, у якому більшість, за наведеним у колонці прогнозом, матиме Демократична партія.
Демократи традиційно виступають за активнішу підтримку України та посилення тиску на Росію. Натомість нинішній підхід адміністрації Трампа, як зазначає Попович, передбачає спроби домовитися з Кремлем, зокрема через певні поступки.
Таким чином, Вашингтон може бути зацікавлений у швидкому дипломатичному результаті, однак політичні інтереси США не обов’язково збігаються з умовами справедливого завершення війни для України.
2. Поступки Москві можуть лише посилити її територіальні апетити
Друга причина, за оцінкою військового оглядача, полягає в тому, що поступки Росії не обов’язково спонукатимуть Володимира Путіна припинити війну.
Попович вважає, що Кремль може сприймати готовність Заходу до компромісів як ознаку слабкості та використовувати її для висування нових вимог.
Автор наголошує, що російсько-українська війна має не стільки економічний, скільки територіальний та імперський характер. На його думку, стратегічна мета Кремля полягає у відновленні контролю над Україною та поверненні її до сфери російського впливу.
Саме тому навіть можливі домовленості щодо адміністративних меж Донецької та Луганської областей не гарантуватимуть тривалого миру.
За оцінкою оглядача, Москва зацікавлена не в символічному визнанні певних територіальних претензій, а в реальному встановленні контролю над Донбасом. Надалі це може створити підґрунтя для нових територіальних вимог.
3. Росія може використати зимові атаки як інструмент тиску на Україну
Третю причину Денис Попович пов’язує зі зміною тактики російської армії.
За його оцінкою, темпи російського наступу у 2026 році суттєво сповільнилися, а на окремих ділянках фронту українські Сили оборони проводили успішні контратаки.
У зв’язку з цим Кремль може намагатися досягти своїх цілей не лише військовим шляхом, а й через систематичний терор цивільного населення та руйнування критичної інфраструктури України.
Особливу небезпеку становлять удари по енергетичних об’єктах, які можуть ускладнити проходження зимового періоду для українців.
За даними української розвідки, на які посилається автор колонки, станом на жовтень 2026 року Росія мала у своєму розпорядженні до 700 балістичних ракет та кілька тисяч крилатих ракет різних типів.
Попович припускає, що Москва може використовувати масовані зимові атаки для посилення внутрішнього тиску на українське керівництво. Розрахунок Кремля, за його оцінкою, полягає в тому, щоб погіршення умов життя цивільного населення посилило суспільний запит на припинення війни навіть на невигідних для України умовах.
Від результатів такої кампанії, вважає оглядач, може залежати й подальша переговорна позиція Росії.
На думку Дениса Поповича, розраховувати на суттєвий дипломатичний прорив раніше лютого–березня 2027 року не варто
Водночас це не виключає досягнення окремих гуманітарних домовленостей уже під час нинішнього переговорного процесу. Серед можливих результатів автор називає обмін військовополоненими та евакуацію цивільних із тимчасово окупованих українських міст.
Отже, переговори в Абу-Дабі можуть принести конкретні гуманітарні результати, однак питання припинення бойових дій, територіальної цілісності України та надійних гарантій безпеки залишаються невирішеними.
Головна проблема полягає в тому, що дипломатичний процес поки не супроводжується очевидною зміною стратегічних цілей Кремля. Тому навіть активізація контактів між Києвом, Вашингтоном і Москвою ще не означає, що Росія готова відмовитися від продовження війни.
