фото з відкритих джерел
Україна вже кілька років послідовно інтегрується в європейський простір через “торговий”, “транспортний” та “енергетичний безвіз”
Однак один із найбільш практичних і відчутних для громадян кроків — приєднання до Єдиної зони платежів у євро (SEPA) – досі залишається під питанням.
SEPA дозволяє проводити безготівкові перекази в євро між країнами-учасницями так само просто, як усередині однієї держави: швидко, без зайвих банків-кореспондентів та з мінімальними комісіями.
Саме тому в публічному просторі SEPA часто називають “фінансовим безвізом”.
Втім, навколо цієї реформи в Україні виникли суперечки, які фактично гальмують її впровадження. І це зволікання вже зараз має цілком конкретну економічну ціну.
Приєднання до SEPA означає:
- значне зниження комісій за перекази з/до ЄС;
- швидші платежі (часто в межах одного дня або миттєво);
- спрощення міжнародних операцій для малого та середнього бізнесу;
- зменшення залежності від дорогих кореспондентських банків;
- посилення інтеграції української фінансової системи до європейської.
Особливо важливо, що вигоди SEPA стосуються не лише великих компаній, а й мільйонів українців, які отримують перекази з Європи або здійснюють платежі за кордон.
Головна причина затримки полягає у вимозі, без якої приєднання до SEPA неможливе: Україна має створити централізований Реєстр рахунків і банківських сейфів фізичних осіб (а також трастів)
На перший погляд це може виглядати як зайвий контроль держави.
Однак на практиці ця вимога — стандарт ЄС, що випливає з політики протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (AML/CFT).
У SEPA перекази працюють швидко саме тому, що всі країни-учасниці мають уніфіковані механізми фінансового моніторингу. Якщо держава має слабкі стандарти, вона може стати “вхідними воротами” для тіньових грошей у всю платіжну систему Європи.
Тому ЄС наполягає: Україна повинна довести, що не стане “слабкою ланкою”.
Створення такого Реєстру вже кілька років фігурує у щорічних Звітах Європейської комісії щодо розширення ЄС
- У 2023 році його відсутність визначали як перешкоду для роботи фінансової розвідки.
- У 2024 році – як необхідний елемент підготовки до SEPA.
- У 2025 році – як одне з ключових зобов’язань у межах “Плану України”.
Таким чином, питання SEPA перестало бути лише технічним: воно стало політичним маркером спроможності України виконувати європейські фінансові стандарти.
Одна з найважливіших проблем – Україна фактично відкладає вигоди SEPA на невизначений термін, хоча приєднатися можна до вступу в ЄС
Приклад Молдови є показовим: країна подала заявку до Європейської платіжної ради у січні 2024 року і вже у жовтні 2025 року стала учасницею SEPA.
За перший місяць економія на комісіях сягнула €1,4 млн, а обсяг транзакцій зріс.
Для України оцінки ще масштабніші. За підрахунками IER, потенційна економія може становити $70–100 млн на рік лише завдяки зниженню банківських витрат.
Це прямі втрати, які зараз несуть:
- бізнес, що платить за міжнародні перекази;
- українці, які отримують гроші від родичів з Європи;
- підприємці, які працюють з європейськими партнерами.
За даними НБУ, лише у 2024 році через офіційні канали з Польщі до України надійшло близько $186 млн приватних переказів.
Світовий банк оцінює середню вартість таких переказів у 4–5%, тобто українці щороку сплачують $7–9 млн лише у вигляді комісій та курсових втрат.
Якби Україна була в SEPA, ці витрати суттєво зменшилися б. Лише на переказах з Польщі економія могла б скласти $5–7 млн щороку — і це лише офіційні канали.
Сьогодні в Україні існують два підходи:
- урядовий законопроєкт, який передбачає запуск Реєстру після готовності програмного забезпечення, але не пізніше вступу до ЄС;
- альтернативний депутатський проєкт, який прив’язує запуск до моменту набрання чинності Угодою про вступ.
Попри різницю у формулюваннях, обидва сценарії можуть призвести до одного результату — відкладення “фінансового безвізу” на роки, хоча реальні вигоди можна отримати вже зараз.
Окремий блок дискусій стосується Держфінмоніторингу – органу, який відповідає за боротьбу з відмиванням коштів
Створення Реєстру дає йому прямий доступ до інформації про рахунки та сейфи громадян (без даних про залишки та транзакції).
Альтернативний законопроєкт пропонує радикальний варіант: фактичне “перезавантаження” інституції за аналогією з НАБУ чи НАЗК із зовнішнім аудитом.
Реформа фінмоніторингу справді потрібна. Але прив’язувати її до SEPA означає ставити надмірну умову, яка може заблокувати інтеграцію на роки.
Найчутливіше питання – це захист персональних даних
За запропонованими моделями одразу дев’ять органів (СБУ, Нацполіція, НАБУ, БЕБ, ДБР, прокуратура тощо) можуть отримати прямий доступ до Реєстру, включно з автоматизованим через API.
У країнах ЄС така практика значно обмеженіша. Наприклад, у Польщі доступ надається лише за письмовим обґрунтованим запитом, а всі звернення фіксуються й можуть перевірятися органом із захисту персональних даних.
Українські ж законопроєкти не пропонують достатньо чітких механізмів незалежного контролю логів доступу, що викликає суспільну недовіру та гальмує реформу.
Джерело: Європейська Правда


