фото:Chris J Ratcliffe/AFP/Getty Images
Переговори про можливу мирну угоду між Україною та Росією, які тривалий час залишалися радше теоретичними, дедалі більше набувають реалістичних рис
Про це свідчить аналіз американського журналіста Девіда Ігнатіуса для The Washington Post, який базується на розмовах з американськими, українськими та європейськими посадовцями.
Попри суперечливу риторику президента США Дональда Трампа та його відчутний «крен» у бік Кремля, дипломатичний процес не зупинився. Ба більше – контури потенційної стійкої угоди вимальовуються чіткіше, ніж будь-коли за останні місяці.
Американська сторона, за даними WP, готує комплексну пропозицію із трьох документів:
1. Мирна угода з чіткою архітектурою безпеки та політичних гарантій
• Включає можливість членства України в Європейському Союзі вже у 2027 році.
• Передбачає створення демілітаризованої зони вздовж усієї лінії фронту.
• Не виключає «корейську модель» – юридичну фіксацію претензій обох сторін на території без їх фактичної передачі.
2. Гарантії безпеки на рівні, подібному до Статті 5 НАТО
• США готові підписати відповідний документ, а Європа – створити власні паралельні гарантійні угоди.
• Київ наполягає на ратифікації угоди американським Конгресом, щоби механізм мав юридично зобов’язальний характер.
• Розглядається можливість збільшення максимально допустимої чисельності української армії до 800 000 військових.
3. Масштабна програма відновлення України
• Загальний бюджет – до 400 млрд доларів, із можливою участю BlackRock та Світового банку.
• Важливим ресурсом можуть стати близько 200 млрд доларів російських активів, заморожених у ЄС.
• США та Європа бачать у відбудові не лише гуманітарний, а й стратегічний компонент – закріплення України в західній економічній системі.
Остання Стратегія національної безпеки США створила напруження у відносинах з Європою
У документі Вашингтон фактично поставив знак рівності між демократіями ЄС та автократичною Росією, заявивши про прагнення «зменшити ризик конфлікту» шляхом рівного дистанціювання.
Такий підхід викликав обурення у європейських столицях та запитання щодо реальних намірів США.
Однак, як зазначає Ігнатіус, реальні переговори ведуться не адміністрацією у класичному розумінні, а двома бізнесменами – Джаредом Кушнером і Стівом Віткофом. Вони, на думку дипломатів, концентруються на практичних речах: безпека + економіка = єдиний можливий шлях переконати українське суспільство прийняти складну угоду.
Одне з головних джерел напруги – російські вимоги щодо відмови України від приблизно 25% територій Донеччини
Американські переговорники вважають, що при збереженні інтенсивних бойових дій Україна ризикує втратити частину цих земель фактично – і Трампівська команда намагається запропонувати Києву альтернативу, зокрема:
- створення демілітаризованої зони замість юридичного визнання втрат;
- тимчасову «корейську модель» без зміни юридичного статусу територій;
- посилення міжнародного контролю над регіоном.
Володимир Зеленський вже підкреслив, що «не має жодного юридичного права» передавати території Росії, а ініціатором таких вимог є Кремль, а не Вашингтон.
Ключові технічні елементи майбутньої угоди
- Запорізька АЕС: обговорюється варіант передачі управління США як запобіжника агресії.
- Демілітаризована зона: повністю вздовж фронту, із можливістю розширення.
- Контроль важкого озброєння: за аналогією з корейською DMZ.
- Збереження українського суверенітету: жодних російських квот чи обмежень.
Ці пункти ще узгоджуються і можуть змінюватися – спільний проєкт Києва та ЄС має бути поданий 10 грудня.
