фото: ELKE SCHOLIERS/GETTY IMAGES
Ситуація навколо Ормузька протока стрімко перетворюється на один із найнебезпечніших вузлів глобальної політики
Для президента США Дональд Трамп це питання стало стратегічною дилемою, де кожне рішення несе серйозні ризики — як для американської зовнішньої політики, так і для світової економіки.
Ормузька протока — ключова артерія світової енергетики, через яку проходить близько 20% глобальних поставок нафти, зрідженого газу та нафтопродуктів
Контроль над нею означає вплив не лише на регіон Перської затоки, а й на глобальні ринки.
Сьогодні США опинилися перед трьома сценаріями:
- військове втручання з метою контролю протоки;
- частковий або повний вихід із конфлікту;
- збереження нинішнього статус-кво.
Жоден із них не є безпечним.
За оцінками експертів, відмова США від активної ролі в регіоні може мати далекосяжні наслідки
Зокрема:
- посилення впливу Ірану;
- потенційний запуск ядерної гонки серед країн Перської затоки;
- підрив довіри до американських гарантій безпеки.
Енергетичний аналітик Джим Віклунд попереджає, що навіть короткострокове збереження напруженості може спровокувати глобальну економічну кризу.
Ще жорсткіше оцінює ситуацію колишній радник Білого дому Боб МакНеллі, який вважає: відступ США може перевершити за наслідками навіть Війна у В’єтнамі — одну з найболючіших поразок в історії американської політики.
Вплив кризи вже відчутний:
- ціни на паливо у США перевищили $4 за галон;
- у низці штатів — понад $5;
- у Європі та Азії фіксуються перебої з постачанням енергоносіїв.
Якщо ситуація не стабілізується найближчими місяцями, світ може зіткнутися з:
- різким зростанням інфляції;
- кредитною кризою;
- глобальною рецесією.
Навіть часткове відкриття протоки не вирішує проблему: Іран, за оцінками аналітиків, може запроваджувати плату за прохід суден, що утримуватиме ціни на високому рівні.
Інший варіант — встановлення контролю над протокою військовим шляхом
Проте це означає:
- масштабну операцію із залученням сухопутних військ;
- високі фінансові витрати;
- ризик ескалації до повномасштабної війни.
Фактично йдеться про затяжну кампанію без гарантій швидкого результату.
Деякі аналітики вважають найбільш імовірним сценарієм тимчасове перемир’я
Проте навіть у цьому випадку:
- транзит через протоку може відновитися лише частково;
- ціни на енергоносії залишатимуться високими;
- ситуація залишатиметься нестабільною.
Головний економіст Клаудіо Галімберті наголошує: навіть часткове відновлення руху суден означатиме збереження інфляційного тиску на світову економіку.
Вихід США з регіону може мати стратегічні наслідки, які виходять далеко за межі Близького Сходу
Йдеться про можливе фактичне згортання принципів Доктрина Картера та її розширення — Доктрина Рейгана, що десятиліттями визначали роль США як гаранта безпеки в регіоні.
У разі вакууму впливу:
- зросте роль Китаю та Росії;
- посилиться конкуренція за контроль над енергетичними потоками;
- регіон стане ще більш нестабільним.
Ситуація в Ормузькій протоці стала для США класичною «пасткою без виграшу»
Військове втручання несе ризик ескалації, відступ — втрати глобального впливу, а збереження статус-кво — загрозу економічної кризи.
Для адміністрації Дональда Трампа це не просто регіональний конфлікт, а тест на здатність зберегти стратегічну роль США у світі. І саме від рішення у цьому вузлі може залежати не лише баланс сил на Близькому Сході, а й стабільність глобальної економіки.
Джерело: Fortune
