фото:РБК-Україна
Інтерв’ю з Павлом Казаріним, журналістом, публіцистом і військовослужбовцем ЗСУ, для РБК-Україна стало глибокою рефлексією не лише над війною, а й над станом українського суспільства, інформаційної боротьби, мотивації та втрати ілюзій щодо “переговорів” у 2025 році.
Павло Казарін, один із найвідоміших українських публіцистів, уже три роки служить у Збройних силах України
Його особиста трансформація від журналіста до військового не лише змінила його підхід до письма, а й дала глибше розуміння, що війна – це не просто протистояння на передовій, а боротьба за саму суб’єктність України.
За словами Казаріна, писати стало складніше не лише через нестачу часу чи особистого простору, а й через психологічний стан.
На службі активізується “внутрішня мавпа” – інстинктивна частина нас, що відповідає за виживання. Вона не здатна до рефлексії, лише до гніву. Саме тому, каже Казарін, багато військових “прокричуються” у соцмережах – і це природно, але небезпечно, коли гнів стає єдиним наративом.
Казарін наголошує, що суспільна дискусія про мобілізацію часто зведена до примітивізму: або ти герой, або уклоніст
Проте досвід доводить: мотивація не є фіксованою. Вона може змінюватися. Він розповідає історію свого дитячого друга, який довго вагався, але врешті мобілізувався і не лише знайшов своє місце в армії, а й позбавився тривалого внутрішнього конфлікту. Військова служба для нього стала не джерелом страждань, а навпаки – формою психологічного зцілення.
Росія активно працює над деморалізацією українського суспільства через ІПСО – інформаційно-психологічні операції
Її головна мета – зірвати мобілізацію, посіяти недовіру, зіштовхнути різні соціальні групи між собою: тих, хто на фронті – з тими, хто в тилу; тих, хто залишився – з тими, хто виїхав.
Особливу роль у цьому відіграють Telegram-канали та блогери. Деякі з них свідомо або через особисті амбіції підігрують ворожим наративам.
Як приклад, Казарін згадує Дмитра Гнапа, який після служби в армії почав публічно виступати проти мобілізації, надаючи моральне “виправдання” тим, хто шукає підстав не йти до війська.
Це, за словами Казаріна, – “подарунок у вигляді білого пальта”, в якому ці люди хочуть після війни гордо крокувати українськими містами.
Про переговори, Трампа і Путіна: “Я не вірю в переговори”
“2025-й буде роком війни”,
– впевнено каже Казарін.
Переговори – лише елемент політичної гри, особливо на фоні виборчих кампаній у США. Заяви Дональда Трампа, який обіцяв “завершити війну за 24 години”, він називає прикладом ефекту Даннінга-Крюгера:
“дурень, який не знає, що він дурень”.
Путін не має жодного інтересу у справжніх переговорах, поки він вірить у можливість перемоги.
Для нього переговори – це не шлях до миру, а тактичне відтермінування, щоб перегрупуватись і атакувати знову. Саме тому Україні варто готуватися до тривалого опору, а не до “дипломатичних перемог”.
Ще одна червона лінія – це Крим
Казарін наголошує: якщо США навіть у символічний спосіб визнають російський суверенітет над Кримом, це може призвести до “ефекту доміно”, коли інші країни, зокрема проросійські або ультраправі уряди в Європі, зроблять те саме. Це стало б “похороном” системи міжнародного права.
І хоча зараз це питання не стоїть гостро, загроза залишається. Якщо така логіка візьме гору, це легітимізує агресію як метод міжнародної політики.
Казарін підкреслює: головний ресурс України – це не тільки зброя, а мобілізоване суспільство
Інформаційна війна не менш важлива, ніж фізична. Ворог намагається не лише зруйнувати нашу армію, а й знищити нашу єдність.
2025 рік – це час для рішучості, не для ілюзій. Для дій, а не страху. І саме від громадянської зрілості українців залежить, яким буде майбутнє країни.
Джерело: РБК-Україна
