фото: idman.biz
Минуло десять років від дня смерті одного з найвидатніших спортсменів в історії людства — Muhammad Ali
Його називали Королем рингу, Великим, Голосом покоління.
Для мільйонів людей у всьому світі він став не просто чемпіоном, а символом боротьби за власні переконання, свободу та людську гідність.
3 червня 2016 року серце легендарного боксера зупинилося у віці 74 років. Але навіть через десятиліття після його смерті ім’я Мухаммеда Алі залишається одним із найвпізнаваніших у світовому спорті.
Від Кассіуса Клея до Мухаммеда Алі
Майбутній чемпіон народився 17 січня 1942 року в американському місті Louisville під ім’ям Кассіус Марселлус Клей-молодший.
За легендою, шлях у бокс розпочався після того, як у 12-річного хлопця викрали велосипед. Розлючений підліток заявив поліцейському, що хоче провчити злодія. У відповідь почув пораду спершу навчитися битися. Саме так він потрапив до боксерської секції.
Уже в юності стало зрозуміло, що Клей має винятковий талант.
У 1960 році він здобув золоту медаль на Олімпійських іграх у Rome, після чого перейшов у професійний бокс.
Людина, яка перевернула уявлення про важку вагу
До появи Алі важковаговики асоціювалися насамперед із силою та потужними ударами. Він довів, що чемпіон може бути швидким, технічним і непередбачуваним.
Його знаменитий вислів «Літай як метелик, жаль як бджола» став справжньою візитівкою спортсмена.
У 1964 році 22-річний Клей сенсаційно переміг чинного чемпіона світу Sonny Liston та завоював титул чемпіона світу у надважкій вазі. Невдовзі після цього він прийняв іслам і взяв ім’я Мухаммед Алі.
Його стиль боксу був революційним. Алі буквально танцював рингом, ухиляючись від ударів суперників і завдаючи блискавичних комбінацій. Те, що сьогодні здається звичним для сучасного боксу, в 1960-х роках виглядало справжньою революцією.
Однак справжня велич Мухаммеда Алі полягала не лише в спортивних досягненнях
У 1967 році він відмовився від призову до американської армії під час війни у В’єтнамі, заявивши, що не має ворогів серед в’єтнамського народу.
За це його позбавили чемпіонського титулу, ліцензії на виступи та фактично відсторонили від професійного боксу на кілька років. Утім, спортсмен не відмовився від своїх переконань навіть під загрозою ув’язнення.
Згодом саме ця позиція зробила його одним із символів боротьби за громадянські права та свободу совісті.
Після повернення на ринг Алі взяв участь у поєдинках, які назавжди увійшли до спортивної історії
Серед них — легендарний бій проти Joe Frazier у 1971 році, відомий як «Бій століття», а також знамените протистояння з George Foreman у 1974 році в тодішньому Заїрі.
Поєдинок, який отримав назву «Rumble in the Jungle», став одним із найвідоміших спортивних шоу ХХ століття. Тоді Алі сенсаційно переміг молодшого та фізично сильнішого суперника, повернувши собі чемпіонський титул.
Загалом за кар’єру він провів 61 професійний бій, здобувши 56 перемог, з яких 37 — нокаутом.
У 1984 році лікарі діагностували у спортсмена Parkinson’s disease
Попри серйозну недугу, він продовжував активно займатися благодійністю, подорожував світом і залишався одним із найшанованіших людей планети.
Одним із найзворушливіших моментів його життя стала церемонія відкриття 1996 Summer Olympics в Атланті, де вже хворий Алі запалив олімпійський вогонь перед багатомільйонною аудиторією.
Мухаммед Алі залишив після себе не лише чемпіонські пояси та рекорди. Він змінив саме розуміння ролі спортсмена у суспільстві
Його сміливість висловлювати власну позицію, готовність відстоювати переконання навіть ціною кар’єри та унікальний талант зробили його постаттю світового масштабу.
Через десять років після його смерті нові покоління продовжують переглядати його бої, цитувати його вислови та захоплюватися історією людини, яка довела: справжня сила полягає не лише в умінні перемагати суперників на рингу, а й у здатності залишатися вірним собі.
Мухаммед Алі пішов із життя, але його спадщина продовжує жити
Історія Великого чемпіона давно вийшла за межі спорту, ставши частиною світової культури та символом незламності людського духу.
