фото: radiosvoboda.org
Майже чотири роки після зриву закупівлі 100 тисяч мінометних мін для ЗСУ справа вже вийшла далеко за межі України. У розслідуванні фігурують компанії з України, Словаччини, Хорватії, Чехії, Болгарії, Словенії та Боснії і Герцеговини
Частина коштів, за версією слідства, могла бути використана для придбання боснійського підприємства Vitezit.
Скандал навколо закупівлі боєприпасів для української армії, який вибухнув ще на початку 2024 року, отримав новий міжнародний вимір. Йдеться про $36,6 млн, які Міністерство оборони України перерахувало як аванс за 100 тисяч мінометних мін. Боєприпаси Україна так і не отримала, а рух коштів став предметом розслідувань одразу в кількох країнах.
За даними, які наводить українська служба Радіо Свобода, хорватський підприємець Матіас Зубак має статус підозрюваного в Україні та Боснії і Герцеговині, а українські правоохоронці оголосили його в міжнародний розшук. Водночас у відкритій базі «червоних карток» Інтерполу його ім’я наразі не значиться.
Як почалася історія з 100 тисячами мін
У жовтні 2022 року Міністерство оборони України уклало контракт із компанією «Львівський арсенал» на постачання 100 тисяч мінометних мін
За даними слідства, українська сторона перерахувала постачальнику значну частину коштів наперед. Однак необхідні боєприпаси до ЗСУ так і не надійшли.
Ще у 2024 році Служба безпеки України повідомляла про розслідування схеми із заволодіння майже 1,5 млрд грн державних коштів, призначених для закупівлі боєприпасів. У справі фігурували, зокрема, колишні та чинні посадовці Міністерства оборони й керівник «Львівського арсеналу».
Слідство встановлювало, що після отримання грошей частина коштів була перерахована іноземним компаніям, які мали забезпечити постачання озброєння.
Але зброя до України не потрапила.
Саме подальший рух грошей і став ключем до міжнародного розслідування.
Однією з компаній у ланцюжку стала словацька Sevotech, яка, згідно з матеріалами українського суду, у грудні 2022 року перерахувала хорватській WDG Promet близько 11,34 млн євро
Далі гроші почали рухатися різними напрямками.
За даними, наведеними Радіо Свобода з посиланням на матеріали Вищого антикорупційного суду України, із цієї суми близько 5,52 млн євро було спрямовано на придбання боснійського підприємства Vitezit.
І саме тут історія про невиконаний контракт на боєприпаси перетворилася на міжнародну справу з можливим відмиванням або перенаправленням коштів.
Водночас важливо підкреслити: сам факт придбання Vitezit ще не означає автоматично доведеного злочину. Правоохоронці різних країн встановлюють, яким було походження коштів, хто контролював їхній рух і чи справді гроші українського оборонного контракту були використані для придбання заводу.
Що відомо про Матіаса Зубака
Хорватський підприємець Матіас Зубак є одним із ключових фігурантів цієї історії.
Українська прокуратура підтвердила Радіо Свобода, що він має статус підозрюваного в кримінальному провадженні, яке розслідує Головне слідче управління Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокуратури.
Через оголошення Зубака в міжнародний розшук українське досудове розслідування було зупинене. Відповідно до українського законодавства, його можуть відновити після встановлення місця перебування підозрюваного.
При цьому є важлива деталь: публічного підтвердження того, що Зубак перебуває саме в розшуку Інтерполу, наразі немає. Радіо Свобода зазначає, що його ім’я відсутнє у відкритій базі «червоних карток» Інтерполу.
Сам Зубак заперечував низку тверджень, пов’язаних із розслідуванням. За його словами, він не отримував документів із Боснії і Герцеговини, а в Хорватії раніше давав свідчення як свідок. Також він визнавав, що перебуває в українському розшуку.
Тому на цьому етапі юридично коректно говорити саме про підозру та версію слідства, а не про доведену вину.
Vitezit — колишній великий промисловий комплекс у центральній Боснії і Герцеговині, пов’язаний із виробництвом вибухових речовин та ракетного пороху
Підприємство тривалий час перебувало у кризовому стані, а у 2019 році було відправлене на процедуру банкрутства.
Згодом його активи почали продавати.
Найбільш перспективну частину підприємства, де виробляли нітрогліцерин і пластичну вибухівку, придбала хорватська WDG Promet. Вартість угоди, за даними матеріалів боснійського провадження, становила близько 10,8 млн боснійських марок — приблизно 5,53 млн євро.
Саме ці цифри практично збігаються із сумою, яку, за даними українського слідства, WDG Promet спрямувала на придбання Vitezit.
Боснійські правоохоронці вважають це одним із ключових елементів справи.
У Боснії і Герцеговині розслідування щодо продажу Vitezit уже вийшло на серйозніший процесуальний рівень
Спеціальний підрозділ прокуратури Федерації Боснії і Герцеговини розслідує обставини продажу активів підприємства.
За даними Радіо Свобода, у справі вже є обвинувальний акт щодо чотирьох осіб, серед яких арбітражна керуюча Бехрія Хусейнбегович.
Матіас Зубак у матеріалах боснійського провадження фігурує як підозрюваний.
Особливо важливо, що в обвинувальному акті міститься твердження про можливий зв’язок коштів, використаних для купівлі Vitezit, із грошима, призначеними Україною на закупівлю озброєння.
Близько 5,53 млн євро, які були витрачені на придбання заводу, нині заблоковані на банківському рахунку за рішенням Верховного суду Федерації Боснії і Герцеговини.
Ще один напрямок справи веде до Чехії
WDG Promet отримувала кошти на рахунок у чеській кредитній установі Podnikatelská družstevní záložna (PDZ).
Саме тут, за даними розслідування, відбувалися операції, які привернули увагу чеських правоохоронців.
Частину грошей, за матеріалами справи, перераховували далі — компаніям у Болгарії та Словенії, частина опинилася на рахунках WDG Promet у Хорватії, а ще частину коштів знімали готівкою.
Чеські правоохоронці розпочали власне кримінальне провадження.
За інформацією Радіо Свобода, чеська сторона також зверталася до Боснії і Герцеговини із запитом щодо документів про банкрутство Vitezit, процедуру продажу активів, внесення авансу та остаточного розрахунку.
Водночас прокуратура Праги відмовилася розкривати деталі, пояснивши, що кримінальне провадження перебуває на стадії розслідування і проводиться без залучення громадськості.
Версія WDG Promet: гроші могли бути викрадені
У справі існує й інша позиція.
У WDG Promet раніше заявляли, що кошти з рахунку компанії в Чехії були викрадені шляхом підроблення підписів і перерахування грошей на рахунки інших осіб та організацій.
Компанія заперечувала, що саме ці кошти були використані для придбання Vitezit.
Таким чином, ключове питання міжнародного розслідування полягає не лише в тому, куди пішли гроші, а й у встановленні того, чи можна юридично довести їхній зв’язок із українським оборонним контрактом.
Ця історія показує типову проблему міжнародних фінансових розслідувань: гроші можуть проходити через кілька юрисдикцій, компаній та банківських рахунків
У цьому випадку слідство працює щонайменше з такими країнами:
Україна → Словаччина → Хорватія → Чехія → Боснія і Герцеговина, а окремі транзакції, за даними матеріалів справи, також пов’язувалися з Болгарією та Словенією.
Кожна країна має власне кримінальне та процесуальне законодавство, а отримання банківських документів, проведення допитів, арешт активів та встановлення місцезнаходження підозрюваних потребують міжнародної правової допомоги.
Саме тому справа, яка почалася із закупівлі боєприпасів в Україні у 2022 році, досі залишається предметом розслідувань.
На сьогодні найбільш обережно сформульована відповідь виглядає так:
частина коштів, призначених для закупівлі українських боєприпасів, за версією слідства, пройшла через міжнародний ланцюжок компаній і могла бути використана для придбання Vitezit у Боснії і Герцеговині.
Йдеться приблизно про 5,5 млн євро, які були спрямовані на придбання заводу.
Інша частина коштів проходила через рахунки в Чехії, Хорватії та інших країнах. Саме їхній подальший рух залишається предметом розслідування.
Тому говорити, що всі $36,6 млн були витрачені на завод, некоректно.
Наразі встановлено інше: частина коштів, за даними слідства, могла бути спрямована на купівлю Vitezit, тоді як щодо решти грошей правоохоронці продовжують встановлювати повний фінансовий маршрут.
Чому ця справа важлива для України
Історія «Львівського арсеналу» має значення не лише через суму коштів.
Йдеться про гроші, які держава витрачала у перший рік повномасштабної війни на критично необхідні боєприпаси.
Контракт передбачав постачання 100 тисяч мінометних мін, тобто озброєння, яке безпосередньо потрібне військовим на фронті.
У результаті Україна залишилася без передбаченої контрактом партії боєприпасів, а значна сума державних коштів опинилася в складному міжнародному фінансовому ланцюжку.
Це підкреслює важливість не лише покарання винних, якщо їхню вину буде доведено, а й повернення максимально можливої суми державних коштів.
Арешт приблизно 5,5 млн євро в Боснії може стати одним із механізмів забезпечення такого повернення.
Станом на зараз справа залишається далекою від остаточного завершення
Українські правоохоронці продовжують розслідування, Матіас Зубак має статус підозрюваного та перебуває в українському міжнародному розшуку. У Боснії і Герцеговині тривають судові та прокурорські процедури щодо продажу Vitezit, а Чехія проводить власне кримінальне розслідування.
При цьому важливо не змішувати підозру, обвинувальний акт та обвинувальний вирок. Жоден із цих процесів сам по собі не означає остаточно встановленої вини конкретної особи.
Але вже встановлений правоохоронцями рух коштів показує масштаб проблеми: гроші, які мали перетворитися на боєприпаси для української армії, стали частиною складної міжнародної фінансової історії.
І головне питання, яке залишається через майже чотири роки після укладення контракту, звучить просто: де сьогодні перебувають усі $36,6 млн, хто контролював їхній рух і скільки з них Україна зможе повернути?
Відповідь на нього залежить від результатів одночасних розслідувань в Україні, Чехії та Боснії і Герцеговині.
