фото: РБК-Україна/Віталій Носач
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова вважає, що після завершення війни Україна не отримає класичного «бебі-буму», а ключовими викликами залишаться повернення громадян з-за кордону, демографічне старіння та відновлення людського потенціалу
Водночас вона виступає проти зниження мобілізаційного віку та примусової мобілізації жінок.
Припущення про завершення війни у 2027 році Лібанова назвала власним відчуттям, а не прогнозом, заснованим на конкретних даних.
Про це вона розповіла в інтерв’ю «Телеграфу», присвяченому демографічній ситуації в Україні, міграції, народжуваності та мобілізаційному ресурсу.
Лібанова нагадала, що на початку 1993 року населення України становило близько 52,2 млн осіб, тоді як нинішні демографічні оцінки дають близько 29 млн людей, які проживають в країні
За її словами, скорочення населення не можна пояснювати лише одним фактором. Ще з початку 1990-х смертність в Україні перевищувала народжуваність, а після 2014 року до природної депопуляції додалися окупація частини територій, війна та міграція.
Особливо різкий демографічний удар, за словами експертки, стався після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли мільйони українців виїхали за кордон, а ще частина населення залишилася на окупованих територіях.
Лібанова звернула увагу й на вікову структуру еміграції: значна частина тих, хто виїхав, — діти та молоді люди. Це означає не лише скорочення кількості населення, а й прискорення його старіння та зменшення майбутнього репродуктивного потенціалу.
На думку Лібанової, після завершення війни народжуваність в Україні, найімовірніше, зросте, однак повторення демографічного сплеску, подібного до того, що спостерігався після Другої світової війни, очікувати не варто
Вона пояснює це зміною способу життя, ролі жінки у суспільстві та моделей сімейної поведінки.
Сучасні батьки значно більше інвестують у виховання та освіту дітей, а жінки частіше прагнуть поєднувати материнство з кар’єрою, освітою та фінансовою незалежністю. Крім того, сучасне батьківство значно частіше є свідомо запланованим.
За оцінкою демографині, за сприятливих умов після війни сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні може зрости приблизно до 1,5–1,6 дитини на одну жінку. Проте навіть такий показник вона не вважає бебі-бумом.
Лібанова вважає, що повне повернення українських біженців після завершення війни малоймовірне
За її словами, частина громадян уже інтегрувалася в країнах ЄС, вивчила мову, підтвердила професійну кваліфікацію та влаштувалася на роботу. Для таких людей мотивація повернутися буде меншою.
Водночас вона наголошує, що Україна має підтримувати зв’язок із громадянами за кордоном навіть тоді, коли негайне повернення неможливе.
Урядові програми, інформаційні кампанії та центри для українців за кордоном Лібанова розглядає передусім як спосіб зберегти їхній зв’язок з Україною.
При цьому вона виступає проти ідеї прямої фінансової винагороди за повернення, зазначаючи, що це створило б питання справедливості щодо внутрішньо переміщених осіб, які також втратили житло та звичний спосіб життя.
Ще одним складним демографічним та соціальним питанням Лібанова називає майбутню реінтеграцію людей, які тривалий час проживали на тимчасово окупованих територіях
За її словами, особливо складною може бути ситуація з дітьми та молоддю, які багато років перебували під впливом російської освітньої системи та пропаганди.
Водночас експертка вважає, що підходи мають бути індивідуальними і залежати від конкретних дій людини під час окупації. Її міркування щодо подальшої долі окремих категорій мешканців окупованих територій є власною позицією Лібанової, а не описом уже ухваленої державної політики.
Окрему частину інтерв’ю присвятили мобілізації
Лібанова заявила, що категорично не підтримує зниження мобілізаційного віку нижче 25 років.
За її оцінкою, в Україні є близько мільйона чоловіків віком 18–24 роки, однак вона застерігає від сприйняття цієї цифри як готового мобілізаційного ресурсу.
Частина молодих людей навчається, інші можуть мати законні підстави для відстрочки. Крім того, на думку демографині, масове залучення наймолодших вікових груп до бойових дій створило б додаткові довгострокові ризики для народжуваності та відтворення населення після війни.
Лібанова також заявила, що, за її інформацією, окремі міжнародні партнери рекомендують Україні розглянути можливість зниження мобілізаційного віку. Це твердження в інтерв’ю подане як її оцінка і не супроводжується конкретними документами чи офіційними заявами партнерів.
Ідею обов’язкової мобілізації жінок Лібанова назвала недоцільною
На її думку, принципово важливо розрізняти примусову мобілізацію та створення кращих умов для жінок, які добровільно хочуть проходити військову службу.
Вона звернула увагу, що велика частина жінок має дітей або інші сімейні обов’язки, тому загальна мобілізація могла б створити значні соціальні проблеми.
Порівняння з Ізраїлем Лібанова також вважає некоректним, оскільки там служба жінок історично є частиною військової системи, тоді як в Україні такого механізму раніше не існувало.
Водночас Лібанова заявила, що Україна ще має мобілізаційний резерв, хоча відмовилася називати його обсяг
За її словами, під час оцінки такого резерву не враховуються вже заброньовані працівники.
Вона також вважає, що розвиток безпілотних систем та інших технологій може частково зменшувати потребу у збільшенні кількості особового складу.
При цьому наведене нею співвідношення втрат України та Росії «один до восьми», яке вона пов’язала з аналізом Інституту вивчення війни, у самому інтерв’ю не супроводжується детальним посиланням або методологією, тому цю цифру коректно сприймати саме як твердження співрозмовниці.
Щодо іноземної робочої сили демографиня зазначила, що говорити про масштабну трудову міграцію в Україну поки немає підстав
Точних даних вона не назвала через ненадійність статистики, однак припустила, що йдеться про десятки тисяч людей, а не про масовий приплив працівників.
На українському ринку праці, за її словами, водночас змінюється ставлення до старших працівників. Через дефіцит кадрів значно затребуванішими стали люди віком 55–60 років і старше, а жінки частіше опановують професії, які традиційно вважалися «чоловічими».
«Думаю, у 2027 році все закінчиться»
Наприкінці інтерв’ю Лібанова озвучила власне припущення щодо тривалості війни.
«Я думаю, що наступного року все закінчиться. Я не знаю, чого я так вважаю. Відчуваю. Думаю, що в 2027 році все закінчиться».
Вона прямо зазначила, що це її особисте відчуття, а не демографічний чи військово-політичний прогноз.
Лібанова також висловила сподівання, що частину демографічних втрат після війни Україна зможе компенсувати завдяки поверненню людей та територій.
Водночас експертка наголосила, що навіть завершення бойових дій не означатиме автоматичного вирішення демографічної проблеми: наслідки низької народжуваності, еміграції, старіння населення та втрат війни Україна відчуватиме ще багато років.
