фото:Getty Images
Відносини між Україною та Угорщиною, які й раніше не можна було назвати безхмарними, нині опинилися в центрі масштабного дипломатичного скандалу, який загрожує не лише національній безпеці України, а й подальшій інтеграції держави до Європейського Союзу
Уперше в історії незалежної України Служба безпеки викрила агентурну мережу воєнної розвідки Угорщини, яка працювала на шкоду нашій державі. Її завданням було не просто шпигунство, а активне вивчення соціально-політичної ситуації в Закарпатській області – зокрема, сценаріїв поведінки місцевого населення у разі вторгнення туди угорських військ. Це не просто провокація – це натяк на реальну загрозу територіальної цілісності України.
Контррозвідка встановила: угорський військовий розвідник завербував двох українців, один із яких – колишній військовослужбовець. Його “активували” у вересні 2024 року
Завдання включали збір інформації про систему оборони Закарпаття, озброєння правоохоронців, активність на чорному ринку, настрої мешканців у разі введення туди “миротворчих” сил. Усю картину можна розглядати як етап підготовки до потенційного “гібридного вторгнення” під приводом захисту угорської меншини.
Не можна не згадати і про стару підозру: чи не пообіцяв Путін Орбану Закарпаття у випадку блискавичного успіху РФ у 2022 році? Адже саме перед нападом на Україну Орбан відвідав Кремль, і ніколи не прозвітував – про що говорив із російським президентом.
Після того, як СБУ заарештувала українських зрадників, Будапешт у відповідь вигнав українських дипломатів і навіть затримав колишнього українського посла, який перебував в Угорщині як цивільна особа
Ці дії викликають подив – адже заарештовані були саме українські громадяни, які працювали на угорську розвідку.
Крім того, угорські посадовці цинічно заявили, що Україна, мовляв, використовує розкриття шпигунської мережі для впливу на внутрішню політику Угорщини, зокрема – щоб “зіграти” на опозиції. Такі обвинувачення виглядають щонайменше абсурдними, особливо в умовах війни, коли Україна фізично і юридично має право захищатися від будь-якої загрози.
Протягом багатьох років Угорщина блокує українські ініціативи на міжнародній арені, прикриваючись “порушенням прав угорської меншини” на Закарпатті
Після прийняття закону про освіту в 2017 році ця тема стала зручною для шантажу.
Проте у 2023 році Україна ухвалила закон, що повністю відповідає рекомендаціям Ради Європи. Навіть українські угорці визнали, що їхні права не порушуються. Але Угорщина наполягла на своїх вимогах і домоглася внесення питань нацменшин до переговорного документа про вступ України в ЄС.
Цей тиск – не про освіту, а про геополітичні амбіції Орбана, які спираються на мрію про “Велику Угорщину” і контроль над Закарпаттям через паспортизацію, гранти та “гуманітарну підтримку” громади.
Коли обидві сторони нарешті домовилися про переговори на експертному рівні 12 травня 2025 року, Угорщина в односторонньому порядку їх зірвала, пояснивши це “ускладненою атмосферою”
Це прозорий сигнал: Будапешт не хоче діалогу – він хоче диктувати умови, користуючись складною ситуацією України у війні.
Проте Будапешт чомусь не готовий відповідати на запитання, чому його військова розвідка працювала на території України, зокрема в прикордонному Закарпатті. Не надто відкритий підхід для держави-члена НАТО, яка, за логікою Альянсу, мала б підтримувати країну, що протистоїть агресору.
Сьогодні Україна має повне моральне й юридичне право вимагати від Угорщини офіційного вибачення за дії своїх спецслужб, які порушують міжнародне право та є прямою загрозою нашому суверенітету
Орбан не може вічно прикриватися темою нацменшин, щоб реалізовувати територіальні претензії. Україна зробила більше, ніж потрібно за європейськими стандартами. І якщо Угорщина хоче залишатися частиною ЄС, їй варто нагадати — Європа будується на цінностях, а не на шпигунстві, брехні й шантажі.
А для нас – це чіткий сигнал: безпека Закарпаття має бути під постійним контролем, а дії сусідів – проаналізовані на всіх рівнях.
Джерело: OBOZ.UA
