фото: Getty Images
Президент США Дональд Трамп висунув найжорсткіший з часів початку повномасштабної війни ультиматум Кремлю — або припинення агресії проти України протягом 50 днів, або ж запровадження 100% вторинних торгових тарифів проти всіх, хто співпрацює з російською економікою.
Цей крок покликаний змінити глобальну гру на ринку енергоносіїв, а водночас і на полі бою.
Аналітики розмірковують: чи матиме такий підхід реальний ефект, чи це лише елемент передвиборчої риторики?
Чи можуть вторинні тарифи стати ефективним інструментом тиску на Росію
Суть ініціативи Трампа — направити санкційний удар не безпосередньо по РФ, а по її основних економічних партнерах, які продовжують купувати російські нафту та газ.
Йдеться насамперед про Китай, Індію, Туреччину та Бразилію. Нові тарифи зроблять імпорт з цих країн до США дорожчим удвічі, що суттєво вдарить по їхній конкурентоспроможності.
Це створює економічну дилему: або відмовитися від вигідного ринку США, або припинити імпорт російських енергоносіїв. Наприклад, обсяг торгівлі Китаю з США майже втричі перевищує товарообіг з Росією. Здавалося б, вибір очевидний. Але геополітичні інтереси ускладнюють ситуацію.
Хоча Китай зацікавлений у доступі до американських ринків, його політична підтримка РФ базується на стратегічних розрахунках
У Пекіні вважають, що програш Москви у війні проти України посилить позиції США в Азії, що є небажаним для КНР.
Китайський МЗС уже відреагував на ініціативу Трампа, заявивши, що «у митній війні немає переможців», чим дав зрозуміти: натиск сприймається як примус, а не дипломатія.
Проте в довгостроковій перспективі рішення Пекіна може змінитися, якщо санкційний тиск посилюватиметься і матиме глобальний характер.
Одна з головних проблем — ефективність контролю за дотриманням обмежень
Росія вже активно використовує “тіньовий флот” танкерів, що маскують походження нафти або змінюють маршрут через посередників у третіх країнах.
За словами експерта з енергетичної безпеки Михайла Гончара, російські нафтові продукти змішуються в Малайзії, Індонезії чи інших регіонах, щоб унеможливити ідентифікацію їхнього походження. Відтак фінансові потоки залишаються, незважаючи на санкції.
Для подолання цієї схеми потрібні системні, а не точкові дії — зокрема, блокування портів, які приймають тіньові танкери, посилення контролю за походженням палива та взаємодія на рівні міжнародних митних союзів.
Попри все, економіка РФ вже демонструє ознаки виснаження
Запровадження широких вторинних тарифів загрожує Москві трьома критичними ударами:
- Втрати ринків збуту — якщо Китай, Індія та інші великі споживачі зменшать обсяг імпорту.
- Падіння доходів від експорту, що є основою бюджету РФ.
- Проблеми з видобутком і зберіганням нафти, якщо її буде ніде реалізовувати.
Ці фактори можуть розбалансувати внутрішню економічну й політичну стабільність у Росії, особливо якщо економічні еліти втратять стимули підтримувати війну.
На думку аналітиків, поглиблення економічної кризи може активізувати умовну «партію компромісу» у кремлівських колах
Цю групу, яку уособлює, зокрема, Кирил Дмитрієв, не влаштовує затяжна війна й санкції — вона прагне зберегти економічні зв’язки із Заходом.
Як зазначає експерт Іван Ус, ці внутрішні конфлікти можуть змусити Путіна імітувати “мирну ініціативу”, аби пом’якшити санкційний тиск.
Проте ймовірність реального припинення війни низька, адже інша частина еліт — так звані “яструби” — продовжує наполягати на тотальній конфронтації.
Трамп — політик, який може змінити свою позицію спонтанно
Його остання мотивація щодо Путіна була, за власними словами, пов’язана з розмовою з Меланією Трамп, яка нагадала про жахи війни в Україні.
Наступні 50 днів стануть тестом для цієї нової риторики Білого дому. Якщо ультиматум отримає продовження у формі конкретних дій, а союзники США долучаться до режиму тарифного тиску, Росія опиниться у стратегічній пастці.
Однак чи перетвориться цей потенціал на реальний тиск — залежатиме від рішучості адміністрації США, стійкості союзників і готовності ризикувати на глобальному економічному рівні.
Україна, зі свого боку, отримує вікно можливостей, але водночас має залишатися уважною: будь-яка дипломатія, не підкріплена реальними діями, може виявитися лише елементом політичного театру.
Джерело: РБК-Україна
