фото:president.gov.ua
Активізація американської дипломатії збіглася з періодом внутрішньої турбулентності всередині України
Політичний скандал, напруга між фракціями влади, перестановки в уряді та зростання суспільної недовіри створили для Сполучених Штатів вікно можливостей для тиску на Київ.
На цьому тлі президент Дональд Трамп фактично висунув Україні ультиматум: до 27 листопада узгодити рамковий мирний план з Росією — або втратити американську підтримку.
Попри те, що офіційно Вашингтон говорить про партнерство та “справедливий мир”, фактичний зміст американського проекту викликає гострі дискусії в Україні. Які інтереси стоять за ініціативою? Наскільки реальними є запропоновані умови? І що саме відбулося на переговорах у Женеві?
Скандал “Міндіч-гейту”, оприлюднення записів НАБУ, внутрішні конфлікти у фракції “Слуга народу” та спроби депутатів підняти питання відставки голови ОП Андрія Єрмака створили передумови для ослаблення позицій України в міжнародних переговорах
Зеленський у зверненні 21 листопада прямо закликав припинити політичні війни й брудні конфлікти, що загрожують керованості держави. Але, як зазначають співрозмовники у владі, американці приїхали саме в момент, коли Київ виглядав максимально вразливим:
- внутрішня нестабільність,
- загострення на фронті,
- ризики для енергосистеми,
- проблеми з фінансуванням критичних закупівель.
Це — фактори, які Вашингтон, судячи з риторики делегації Деніела Дрісколла, використав для пришвидшення “мирного процесу”.
За даними українських і європейських джерел, у перший день свого візиту Дрісколл озвучив жорсткий меседж:
Якщо Україна не підтримає план США до 27 листопада, Вашингтон:
- припинить постачання зброї,
- закриє розвіддані,
- згорне військову логістику,
- порадить Києву “домовлятися з Європою самостійно”.
Трамп пізніше публічно підтвердив жорсткість дедлайну, заявивши, що День подяки — “відповідний момент для Києва погодитися”.
Для Москви Трамп паралельно підготував загрозу нових санкцій у разі відмови від переговорів.
Опублікована Axios чернетка містить 28 пунктів — це не фінальний документ, але саме він і став основою для переговорів у Женеві
Найбільш суперечливі положення проекту:
1. Територіальні поступки
- визнання фактичного контролю РФ над Кримом, Донбасом і Луганською областю;
- вимога виведення української армії з частини Донеччини;
- створення “демілітаризованої зони” під контролем Росії;
- замороження лінії фронту на півдні;
- повернення РФ лише з тих територій, які вона зайняла поза межами п’яти регіонів.
2. Запорізька АЕС під спільним російсько-українським контролем
Формат, який суперечить базовому принципу безпеки України.
3. Обмеження української армії
США пропонували скорочення чисельності ЗСУ до 600 тисяч військових.
Після запитань Києва американці дозволили обговорення альтернативних цифр.
4. Відсутність пунктів про російську церкву, мову або обмеження українського озброєння
Це важливо: Москва традиційно вимагає цих умов, але в американській версії їх немає.
Паралельно з територіальним блоком Дрісколл привіз проект додаткового документа — “Рамкова угода щодо гарантій безпеки”
Вона містить три ключові пункти:
1. У разі нового нападу РФ президент США може застосувати:
- американські збройні сили,
- розвідку,
- логістику,
- економічний і дипломатичний тиск.
2. Європейські союзники зобов’язуються діяти спільно зі США.
3. Строк дії — 10 років, з можливим продовженням.
Це не НАТО. Але це — зобов’язання, що наближаються до режиму колективної оборони, хоча й без автоматичної статті 5.
Зустріч української і американської делегацій у Женеві стала ключовою
Обидві сторони заявили про “найпродуктивніші переговори” за весь час роботи над мирним планом.
У Женеві сторони зуміли погодити:
- нову формулу чисельності ЗСУ;
- змінений підхід щодо ЗАЕС;
- нові моделі обміну полоненими та повернення засуджених.
Але деякі теми винесли “за дужки”:
Ці питання мають вирішувати особисто Зеленський і Трамп: територіальний блок, та конституційний нейтралітет (заборона вступу до НАТО).
Очікується, що лідери можуть зустрітися впродовж найближчих тижнів.
Аналітики вказують на два мотиви, чому Трамп поспішає:
- Політична нагальність:
Трамп хоче показати себе “миротворцем” до початку виборчого циклу в США. - Медійний інтерес:
Скандал із “файлами Епштейна” може потребувати інформаційного перекриття. Мирна угода — ідеальний спосіб змінити інформаційний порядок денний.
Мирний план США може пройти такий шлях:
- Узгодження остаточної версії між Україною та США.
- Переговори США з європейськими союзниками — особливо щодо гарантій безпеки.
- Поїздка американської делегації до Москви.
На Росію тиснутимуть комбінацією ультиматуму і пропозицій щодо зняття частини санкцій.
Але Кремль традиційно трактує компроміс як слабкість, тож реакція може бути непередбачуваною.
Мирний план США відкрив нову політичну реальність, у якій Київ змушений балансувати між двома небезпеками: втрата територій і частини суверенних повноважень, або втрата ключового союзника
Зеленський недарма сказав:
Це — “доленосний момент”.
Попереду Україну чекають найважчі за роки війни переговори, де від кожного пункту залежатиме, чи буде можливий справедливий мир — чи нав’язана пауза, яка лише відкладе наступну війну.
Джерело: РБК-Україна
