фото: Одеське Життя
На Одещині розгортається критична ситуація, що демонструє системну кризу місцевої інфраструктури
Ділянка дороги протяжністю дев’ять кілометрів, яка з’єднує села Весела Долина, Перемога та Єлизаветівка, фактично перетворилася на непролазне болото.
Непроїзні шляхи призвели до зупинки шкільних перевезень, зриву медичної допомоги та перебоїв із доставкою продуктів. Села опинилися на межі соціальної ізоляції, а місцеві мешканці – перед прямою загрозою для життя та здоров’я.
Водій шкільного автобуса відмовився перевозити дітей через півметрові вибоїни, заповнені водою
За його словами, будь-яка поїздка цією дорогою – ризикована, адже колеса регулярно грузнуть у багнюці. З кінця листопада школярі вимушені навчатися дистанційно, але через блекаути і нестабільний мобільний зв’язок навчальний процес майже паралізований.
Директорка Веселодолинського ліцею Віра Ревенко зазначає, що школа має все необхідне для очного навчання, включно з укриттям, однак відрізаність від дороги робить це неможливим.
За її словами, через відсутність елементарного доступу батьки змушені думати про переїзд. Таким чином, інфраструктурний колапс виступає додатковим чинником депопуляції села.
Проблема торкнулася не лише освіти
“Швидка” допомога відмовляється їхати до сіл у негоду.
У разі екстрених ситуацій до хворих виїжджає фельдшер місцевого ФАПу, якого доставляють сусіди на власних авто. Це означає, що секунди, від яких залежить людське життя, перетворюються на години очікування.
Ключовою проблемою стала юрисдикція: дорога належить державній Службі місцевих автомобільних доріг Одеської області
Буджацька громада (колишня Бородинська) юридично не має права витрачати власні кошти на її ремонт, навіть якщо має ресурс і бажання. Будь-яка ініціатива без дозволу може бути класифікована як нецільове використання коштів.
Мешканці зібрали 179 підписів та звернулися до відповідних органів.
Фермери висловили готовність надати фінансову допомогу. Проте обласні дорожники заявили про відсутність фінансування і частково переклали відповідальність на аграріїв, звинувачуючи їх у руйнуванні покриття важкими вантажівками.
Голова громади Іван Кюссе наголошує: ситуація стала наслідком недієвої моделі управління дорогами
Він переконаний, що передача місцевих шляхів на баланс громад дозволить оперативно розв’язувати подібні проблеми, без затягування і погоджень, що нині тривають тижнями і місяцями.
Тим часом представники дорожньої служби пропонують складні схеми залучення підрядників і додаткових договорів, які не дають жодної гарантії швидкого результату. А депутат облради, обраний від цього округу, відкрито визнає, що не був поінформований про проблему – ще один маркер відсутності реального контролю за станом територій.
Ситуація в Буджацькій громаді – не поодинокий випадок
Це концентрована модель хронічної хвороби української інфраструктури: дороги є, але ними не можна користуватися; громада готова діяти, але їй забороняють; чиновники обіцяють, але нічого не змінюється.
Водночас мова йде не про комфорт – а про базові права громадян: доступ до освіти, медицини, продовольства та безпеки.
Поки дев’ять кілометрів розбитого шляху залишаються на папері відповідальністю державної служби, у реальному житті вони перетворилися на кордон між цивілізацією та виживанням
Бездоріжжя тут стало не лише проблемою дорожнього полотна — а маркером того, наскільки далека держава від потреб своїх громад.
Джерело: Одеське Життя
