Фото: Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу
На узбережжі Одеси зафіксовано масову загибель довгорилих морських коників (Hippocampus guttulatus), занесених до Червоної книги України
Протягом 28 січня загиблих тварин виявляли на ділянці від пляжу «Ланжерон» до 16-ї станції Великого Фонтану. Подекуди щільність викидів сягала майже 100 особин на один квадратний метр.
Про причини цього явища розповів доктор філософії, науковий співробітник Інституту морської біології НАН України Богдан Гулак у коментарі Odesa Online.
Основною причиною масової загибелі морських коників став потужний південно-східний шторм, що пройшов над Одесою 26 січня
Висота хвиль у прибережній зоні досягала 2,4 метра, що спричинило інтенсивні придонні течії та значний гідродинамічний тиск.
За словами науковця, у зимовий період морські коники перебувають у стані зниженого метаболізму через низьку температуру води – від +6 до +8 °C. Це робить їх малорухливими та практично беззахисними перед дією сильних течій.
Ситуацію ускладнило й те, що у 2025 році популяція Hippocampus guttulatus у північно-західній частині Чорного моря була відносно чисельною завдяки сприятливим умовам попередніх років. Як наслідок, під час шторму масштаби загибелі виявилися значно більшими.
Масові викиди морських коників у Чорному морі не є поодинокими, особливо взимку
Північно-західна частина акваторії є найхолоднішою в межах ареалу цього виду, що підвищує його вразливість.
Втім, як зазначає Богдан Гулак, зафіксована щільність викидів — від 2 до 92 особин на квадратний метр — суттєво перевищує середні показники.
Подію не вважають аномальною в екологічному сенсі, однак вона потребує подальшого наукового моніторингу.
Фахівці розглядають ситуацію як природний механізм регуляції чисельності після циклічного зростання популяції, де шторм виступив зовнішнім регулювальним чинником.
Морський коник довгорилий має одну з найнижчих плавальних спроможностей серед риб Чорного моря
На відміну від морських голок (Syngnathus spp.), які здатні протистояти течіям, коники утримуються на місці, чіпляючись хвостом за водорості та макрофіти.
У зимовий період на глибинах 10–20 метрів таких укриттів небагато, а сильний шторм легко руйнує їх. На відміну від бичків чи крабів, морські коники не можуть зариватися в ґрунт або швидко мігрувати в безпечніші зони. Відірвані від субстрату, вони стають пасивними «заручниками» течій, які виносять їх до берега.
Морські коники є хижаками дрібних безхребетних, зокрема амфіпод та копеподів, і входять до трофічної мережі прибережних екосистем
Масова загибель може тимчасово вплинути на баланс цих популяцій, однак, за оцінками науковців, не спричинить масштабних екосистемних змін.
Водночас повторення подібних подій може негативно вплинути на генетичне різноманіття локальної популяції. За сприятливих умов чисельність виду здатна відновитися протягом 1–2 років, однак це потребує постійного спостереження.
Фахівці наголошують, що ймовірність токсичного забруднення низька, адже масової загибелі інших морських видів не зафіксовано
Проте мешканцям радять уникати прямого контакту з винесеними на берег тваринами, особливо дітям і людям з чутливою шкірою, через можливі алергічні реакції або бактеріальне забруднення.
У разі виявлення морських коників з ознаками життя їх рекомендують обережно, бажано в рукавичках або мокрій тканині, повернути у море на спокійній ділянці з твердим субстратом або підводною рослинністю.
Морський коник довгорилий (Hippocampus guttulatus) має статус «вразливий» і занесений до Червоної книги України
Будь-яке вилучення особин із природного середовища — навіть загиблих — без спеціального дозволу заборонене законодавством.
Порушення вимог Закону України «Про Червону книгу України» тягне за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.
Джерело: Odesa Online
