фото: Alexander Zemlianichenko/Pool via REUTERS
Після перших за понад три роки прямих переговорів між Україною та Росією у Стамбулі Кремль заявив про «теоретичну можливість» зустрічі між президентами Володимиром Путіним і Володимиром Зеленським
Однак Москва, як і раніше, намагається контролювати порядок денний, виставляючи ультимативні умови й наполягаючи на вигідних для себе форматах.
Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков 17 травня заявив, що зустріч двох лідерів можлива тільки після досягнення певних домовленостей на рівні делегацій
За його словами, для Росії «принциповим» є не лише зміст домовленостей, а й «хто саме з української сторони» буде їх підписувати. Це тонкий натяк на спробу делегітимізувати чинне українське керівництво або нав’язати РФ прийнятний сценарій політичної трансформації в Україні.
Пєсков також підтвердив, що сторони почали обмінюватися списками умов для припинення вогню, але процес триває в закритому режимі. Змін у складі делегацій наразі не передбачається.
За словами міністра оборони України Рустема Умєрова, ключовими темами переговорів 16 травня були:
- припинення вогню;
- масовий обмін полоненими у форматі «1000 на 1000»;
- підготовка до потенційної зустрічі Зеленського й Путіна.
Обидві сторони погодилися на продовження діалогу та обмін письмовими умовами щодо припинення вогню. Туреччина виступає як посередник і підтвердила готовність забезпечити подальші раунди перемовин.
Попри початок діалогу, зміст переговорів і заява Кремля свідчать про суттєву прірву в позиціях
За інформацією ЗМІ, Росія вимагає від України:
- виведення військ з Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей;
- де-факто визнання тимчасової окупації;
- відмову від контрнаступу та натякає на подальшу ескалацію — зокрема загрозами Харківській та Сумській областям.
Подібна риторика є прямим шантажем і демонструє, що Росія досі не налаштована на компроміс, а розглядає перемовини як інструмент тиску — і на Україну, і на Захід.
Зустріч Зеленського і Путіна — теоретично можлива, але на практиці лишається далеким сценарієм.
Москва не демонструє готовності до справедливого миру, намагаючись перетворити перемовини на інструмент легітимізації агресії. Українська сторона ж зберігає стратегічну витримку, використовуючи дипломатію як засіб мобілізації міжнародної підтримки.
Джерело: NV
