фото: Мінцифри
Останні повідомлення про посилення китайських обмежень на експорт електронних компонентів і вузлів, необхідних для виробництва безпілотних літальних апаратів, викликали тривогу в українському оборонному середовищі
За словами засновника благодійної організації «Реактивна пошта» та військового експерта Павла Нарожного, ці заходи можуть суттєво утруднити масове виробництво FPV-дронів — тих малих ударних і розвідувальних апаратів, які стали одним із найефективніших інструментів української тактики на полі бою.
За публічними повідомленнями західних медіа та коментарями українських експертів, Пекін посилює контроль над експортом ряду чутливих електронних компонентів – зокрема моторів, акумуляторів, контролерів, модулів зв’язку та інших елементів, широко використовуваних у FPV-сегменті
Мета таких дій, за оцінками частини журналістів, — ускладнити доступ до цих компонентів як для України, так і опосередковано для Росії; практична реалізація та мотиви заходів можуть відрізнятись залежно від політичних і комерційних факторів.
FPV-дрони стали масовим і відносно недорогим засобом ураження та розвідки: вони швидкі, маневрові, дешевші за великі ударні БПЛА і дозволяють виконувати сотні sortie щодобово
За словами Нарожного, більша частина ключових вузлів для таких апаратів — китайського виробництва.
Українські виробничі потужності існують, але наразі вони не в змозі замістити імпорт у необхідних обсягах і за конкурентною ціною.
Які ризики постають перед фронтом?
Зниження темпів виробництва — навіть тимчасове скорочення імпорту комплектуючих з Китаю спричинить дефіцит і уповільнить випуск ударних дронів.
Подорожчання — перехід на європейські чи американські компоненти значно підвищить собівартість апаратів, що обмежить кількість виходів і загальний обсяг ударів.
Логістична вразливість — якщо постачання через треті країни будуть ускладнені, відновити ланцюг поставок буде важко й дорого.
Технічні обмеження — не всі альтернативи за характеристиками відповідають тим параметрам, які потрібні для масових FPV-операцій.
Стратегічний розрив у часі — розвиток локальної промисловості й імпортозаміщення вимагають місяців або років, тоді як бойові потреби — негайні.
Нарожний висловлює сумнів, що Пекін кардинально припинить будь-які поставки в бік Росії; політика Пекіна щодо Москви складна й часто прагматична
Якщо Китай і обмежить експорт, то, ймовірно, це відбуватиметься вибірково й через складні логістичні ланцюги, що робить ефект неоднорідним для різних кінцевих отримувачів.
Які є альтернативи?
Швидке нарощування локального виробництва. Це стратегічна мета, але вона потребує інвестицій, технологічної допомоги та часу.
Диверсифікація постачальників. Пошук компонентів у Південній Кореї, Японії, ЄС чи США — можливий, але дорожчий шлях і не завжди технічно придатний під масові потреби.
Промислове партнерство з союзниками. Координація з партнерами щодо пріоритетних контрактів і спільних інвестицій у серійне виробництво.
Оптимізація використання дронів. Підвищення ефективності виходів, економне використання ресурсів і фокус на найважливіших цілях.
Запас компонентів. Формування стратегічних резервів критичних вузлів на строк хоча б кількох місяців.
Рішення Китаю мають не лише промислові наслідки, а й геополітичний контекст
Для України це сигнал: навіть у технологічно глобалізованому світі ланцюги постачання можуть стати інструментом тиску. Водночас це підкреслює важливість дипломатичної роботи з партнерами для розблокування альтернативних каналів підтримки та фінансування локального виробництва.
Джерело: Уніан
