фото: Тимофiй Мельников
У Одесі стартував черговий етап «деколонізації» міського простору: влада міста та області офіційно розпочала процедуру приховування або демонтажу пам’ятників, пов’язаних із російським чи радянським минулим
Початковим символом змін став пам’ятник Олександру Пушкіну – його вже закрили, інші монументи готують до ліквідації.
Монумент Пушкіну на Приморському бульварі огородили дерев’яною огорожею й «прибрали з огляду» – формально це пояснюють тим, що демонтаж у межах історичного центру, який входить до об’єктів спадщини UNESCO, неможливий без погодження Комітету всесвітньої спадщини
Натомість пам’ятники, розташовані поза зоною охорони, планують демонтувати найближчим часом. За даними міської влади, відповідні роботи вже запущено.
Влада Одеси та обласна адміністрація підкреслюють, що кожен об’єкт, розташований у зоні спадщини, буде розглядатися окремо, із залученням міжнародних експертів і за погодженням з UNESCO.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ, в Україні – і в Одесі, зросли вимоги переглянути символіку, яка асоціюється з імперським чи радянським минулим
На тлі війни це сприймається як питання самоідентичності, безпеки та відновлення історичної справедливості.
Як заявив один з місцевих істориків: пам’ятники, які пропагують російську або радянську спадщину, не є частиною української історії, їх залишатися в публічному просторі не повинно.
Крім того, місто прагне зберегти архітектурну цілісність історичного центру та уникнути нових ризиків – як з фізичного знищення під час війни, так і з моральної легітимації колишніх окупантів.
Як виглядатиме зміна
- Декілька монументів буде тимчасово приховано (як у випадку з Пушкіним), поки не буде ухвалене рішення щодо остаточної долі.
- Швидше за все, поза зоною охорони вже демонтують найближчим часом – влада про це домовилася, відповідні кошти передбачено.
- Для об’єктів в історичній частині міста ініційовано консультації з міжнародними та культурними інституціями, щоб узгодити демонтаж або реструктуризацію з нормами охорони спадщини.
Суперечливі чинники та виклики
Деякі пам’ятки – історичної або художньої цінності, з архітектурним значенням – пропонували залишити. Наприклад, попередні рішення міських комісій рекомендували зберегти монументи, зокрема Пушкіна та інші, через їхню «художню цінність».
Введення змін у зонах, охоронюваних UNESCO, потребує висновків і погодження — це може затримати процес або ускладнити його юридично.
Чимало громадян та діячів культури сприймають демонтажи як втрату культурної спадщини, а не як очищення простору від символів агресора.
Це вже породило суспільні дебати – між тими, хто вважає подібні пам’ятники частиною історії міста, і тими, хто вважає їх чужорідними символами.
У міськраді заявили, що найближчим часом відбудуться зустрічі з експертами, зокрема представниками UNESCO, після чого стане відомо, які пам’ятники буде приховано назавжди, які – реставровано, а які зовсім демонтовано
Ті об’єкти, які не підпадають під зону охорони, — демонтажні роботи вже запущено.
Одеса, що довгий час сприймалася як мультикультурне й історико-архітектурне місто, нині переживає процес переосмислення: чи стане «новим глибинним пошуком ідентичності», чи черговим етапом очищення від «імперського баласту» – залежить від суспільної підтримки й виважених рішень влади та експертів.
Джерела: Бабель, Одеське життя
