фото: Associated Press
Підготовка до нового раунду переговорів між Україною, США та Росією відбувається без участі Китаю
Водночас можливу зустріч лідерів США, Росії та КНР поки не узгоджено, а її порядок денний залишається невизначеним. Політолог Вадим Денисенко вважає, що небажання Пекіна чинити реальний тиск на Москву та недостатньо активна дипломатія Києва можуть загальмувати мирний процес.
Переговори в ОАЕ: хто братиме участь і про що говоритимуть
Україна очікує на проведення нового раунду тристоронніх переговорів із США та Росією на технічному рівні. Попередньо зустріч планують провести в Абу-Дабі 6–10 листопада, однак точну дату та місце ще не затвердили.
Президент Володимир Зеленський повідомив, що українська сторона готова до переговорів і підтримує запропонований американцями формат. Серед можливих тем — припинення вогню в енергетичній сфері та на морі, обмін військовополоненими й цивільними, повернення депортованих українських дітей та інші гуманітарні питання.
Територіальні питання, за словами президента, мають обговорюватися на рівні лідерів держав. Водночас у Києві не очікують, що перша технічна зустріч одразу принесе значний прорив, але розраховують, що вона допоможе відновити регулярний переговорний процес.
До цього формату Китай не входить
Також, за заявами представника Кремля Юрія Ушакова, участь європейських переговорників у зустрічі в ОАЕ наразі не передбачена.
Відсутність КНР за столом переговорів в ОАЕ не означає, що Пекін офіційно відмовився від дипломатичної ролі у врегулюванні війни
15 жовтня представник Китаю на засіданні ООН заявив, що Пекін підтримує діалог між сторонами та готовий і надалі співпрацювати з міжнародною спільнотою задля політичного врегулювання конфлікту. Китайська сторона також закликала до припинення бойових дій, захисту цивільного населення та дотримання міжнародного гуманітарного права.
Однак публічні заяви про підтримку мирних переговорів поки не перетворилися на готовність Китаю долучитися до конкретного переговорного формату або взяти на себе відповідальність за досягнення домовленостей.
Однією з причин такої обережності є стратегічні відносини Пекіна з Москвою. Китай і Росія мають тісні економічні та політичні зв’язки. Зокрема, Пекін розширив торгівлю з РФ, збільшив закупівлі російських енергоносіїв та продовжив технологічну й промислову співпрацю.
Водночас Китай намагається зберігати економічні відносини з Європою та не загострювати протистояння із Заходом. Тому його політика щодо війни в Україні значною мірою залишається балансуванням між підтриманням партнерства з Росією та прагненням зберегти власний міжнародний вплив.
Можлива зустріч Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна: чому це непокоїть Київ
Окрему увагу привертає обговорення можливої тристоронньої зустрічі президента США Дональда Трампа, російського лідера Володимира Путіна та голови КНР Сі Цзіньпіна.
За інформацією Axios, Трамп висловлював зацікавленість у такому форматі, однак наголошував, що передусім хотів би обговорити питання ядерного роззброєння, а не обов’язково завершення війни в Україні. Водночас китайська влада публічно не підтвердила готовності до проведення такого саміту.
Володимир Зеленський заявив, що Україна хотіла б провести власну зустріч із представниками США та Росії раніше, ніж відбудеться можлива зустріч трьох лідерів. Президент також висловив занепокоєння ризиком домовленостей між великими державами щодо сфер впливу без належного врахування позиції України.
«Я не хочу, щоб це була нова Ялта»,
— таку позицію глава держави пояснив журналістам, коментуючи можливість переговорів Вашингтона, Москви та Пекіна.
Для Києва принциповим залишається питання: будь-які домовленості щодо майбутнього України мають ухвалюватися за участю самої України, а не лише в межах домовленостей між впливовими світовими державами.
Керівник аналітичного центру «Ділова столиця», політолог Вадим Денисенко вважає, що нинішній переговорний процес між Україною, США та Росією перебуває у глухому куті
На його думку, Володимир Путін не має наміру зупиняти війну без зовнішнього тиску, однак Вашингтон не демонструє достатніх можливостей або готовності його посилити, а Пекін не зацікавлений у такому кроці.
За оцінкою експерта, основними вимогами Кремля залишаються вихід українських військ із Донбасу та зняття європейських санкцій проти Росії. Саме навколо цих питань, на його думку, і зосереджуватимуться подальші переговори.
Денисенко також звернув увагу на позицію Європи.
За його словами, європейські держави дедалі частіше обговорюють необхідність відновлення переговорів із Росією, хоча ще мають визначити умови такого діалогу. Окремим питанням залишається майбутнє фінансування відбудови України: навіть у разі припинення бойових дій не гарантовано, що партнери будуть готові взяти на себе відповідні витрати.
Однією з головних проблем української дипломатії Денисенко називає недостатню активність у роботі з Пекіном
На його думку, повне ігнорування китайського напрямку не має логічного пояснення, а побоювання, що прямі контакти з КНР автоматично погіршать відносини зі США, є перебільшеними.
Політолог вважає, що Китай розглядає питання України не ізольовано, а в контексті ширшого балансу економічних і політичних інтересів між КНР, Європейським Союзом, США, Росією та Туреччиною. Тому Києву, на його переконання, важливо не залишатися осторонь цих процесів і самостійно формувати дипломатичні можливості.
Водночас активізація контактів із Пекіном не означає, що Китай автоматично стане союзником України або чинитиме тиск на Кремль.
Його стратегічне партнерство з Росією та прагнення зберегти власні геополітичні інтереси суттєво обмежують можливості такого сценарію.
Отже, головний виклик для України полягає не лише у відсутності Китаю в конкретному переговорному форматі. Значно важливіше — не допустити, щоб майбутнє країни стало предметом домовленостей між великими державами без повноцінної участі Києва. Для цього Україні необхідно зберігати координацію зі США та Європою, водночас використовуючи всі можливі дипломатичні канали для комунікації з Пекіном.
Джерело: ТСН
