фото: Sputnik/Vyacheslav Prokofyev/Pool via REUTERS
Президент Росії Володимир Путін заявив, що очікує «великої потенційної користі» від тристоронньої зустрічі з президентом США Дональдом Трампом і головою КНР Сі Цзіньпіном
Переговори заплановані на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у китайському Шеньчжені.
Для Кремля ця зустріч є можливістю не лише обговорити міжнародні конфлікти, а й продемонструвати відновлення статусу Росії як одного з учасників глобальної політики.
Водночас заяви Путіна та Сі Цзіньпіна напередодні переговорів свідчать про спільне прагнення Москви й Пекіна посилити взаємодію та просувати концепцію багатополярного світу.
Однак за зовнішньою демонстрацією єдності стоять різні економічні та геополітичні інтереси, а питання російської війни проти України залишається одним із потенційно найскладніших пунктів переговорів.
Про це повідомляє міжнародне агентство Reuters у матеріалі від 18 листопада 2026 року.
Виступаючи на церемонії відкриття саміту генеральних директорів АТЕС у Шеньчжені, Володимир Путін заявив, що сучасний світ стикається з фрагментацією глобальної економіки та зростанням військово-політичних ризиків
За його словами, замість ізоляції державам необхідно розвивати партнерство, а міжнародні майданчики мають забезпечувати можливість конструктивного обміну думками.
«Тому я очікую великої потенційної користі від майбутньої тристоронньої зустрічі лідерів Росії, Китаю та Сполучених Штатів»,
— заявив російський президент.
Фактично Путін публічно демонструє зацікавленість у переговорах із двома найбільшими геополітичними гравцями, намагаючись представити Росію як державу, без участі якої неможливо вирішувати ключові міжнародні питання.
Для Кремля це має особливе значення на тлі повномасштабної війни проти України, міжнародних санкцій та обмеження відносин із західними країнами.
Водночас сама заява Путіна про очікувану «велику користь» не свідчить про наявність конкретних домовленостей. Станом на 18 листопада йшлося про очікування від майбутніх переговорів, а не про вже досягнуті результати.
Сі Цзіньпін підтвердив стратегічне зближення з Росією
Напередодні тристоронньої зустрічі Путін провів двосторонні переговори із Сі Цзіньпіном.
За інформацією Reuters, російський президент позитивно оцінив взаємодію Москви та Пекіна на міжнародній арені, заявивши, що їхнє зовнішньополітичне партнерство працює стабільно та результативно.
Сі Цзіньпін, зі свого боку, закликав до конкретніших кроків для поглиблення всебічної співпраці між двома державами.
Особливо показовою стала його заява про необхідність спільно просувати тенденцію до формування багатополярного світу.
Китайський лідер також наголосив, що відносини між Китаєм і Росією залишаються стійкими попри міжнародні потрясіння.
Ці заяви демонструють, що стратегічне партнерство Москви та Пекіна залишається важливим елементом їхньої зовнішньої політики.
Для Росії Китай є одним із ключових економічних партнерів, особливо в умовах західних санкцій. Для Пекіна співпраця з Москвою дозволяє зберігати додаткові геополітичні важелі впливу та розширювати можливості взаємодії в енергетичній, торговельній і військово-технічній сферах.
Чому зустріч трьох президентів важлива для України
Одним із потенційних питань переговорів є російська війна проти України.
Для Путіна участь Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна в одному переговорному форматі створює можливість винести питання війни на рівень прямого діалогу з керівниками двох найвпливовіших держав світу.
Кремль зацікавлений у тому, щоб обговорення припинення війни відбувалося не лише в межах двосторонніх контактів із Вашингтоном, а й за участю Пекіна, який має значний економічний вплив на Росію.
Для України тут виникає принципове питання: чи не перетвориться міжнародне обговорення війни на переговори про українське майбутнє без безпосередньої участі української сторони.
Водночас Китай неодноразово позиціонував себе як державу, зацікавлену в політичному врегулюванні конфлікту. Але його практична політика щодо Росії залишається значно складнішою за дипломатичні заяви.
Пекін продовжує економічну співпрацю з Москвою, а постачання китайських товарів, зокрема компонентів подвійного призначення, має значення для функціонування російського військово-промислового комплексу.
Саме тому потенційна роль Китаю у припиненні війни залежить не стільки від дипломатичних заяв, скільки від готовності використовувати реальні економічні важелі впливу на Кремль.
Окрему увагу під час виступу на саміті Путін приділив західним санкціям
Російський президент заявив, що традиційні інструменти економічного домінування та примусу нібито втратили значну частину своєї ефективності.
За його словами, санкції, тарифи та експортні обмеження можуть створювати певні перешкоди, але не здатні зупинити розвиток або зруйнувати економіку конкурентів.
Ця риторика є частиною ширшої політичної стратегії Кремля, спрямованої на демонстрацію економічної стійкості Росії та зменшення значення міжнародної санкційної політики.
Однак заяви російського президента не варто сприймати як об’єктивну оцінку реального стану російської економіки.
Санкції не обов’язково призводять до миттєвого економічного колапсу. Їхній вплив проявляється також у довгострокових обмеженнях доступу до технологій, інвестицій, фінансових інструментів і міжнародних ринків.
Крім того, посилення економічної залежності від Китаю створює для Москви додаткові ризики, оскільки Пекін отримує можливість впливати на умови торгівлі та економічної співпраці.
Майбутні переговори Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна вже привернули увагу через порівняння з Ялтинською конференцією 1945 року, коли лідери США, Великої Британії та Радянського Союзу обговорювали повоєнний устрій Європи
Однак історичні аналогії не повинні підміняти реальний аналіз.
Сьогодні міжнародна система значно складніша. США, Китай і Росія мають різні економічні інтереси, суперечності щодо безпеки, технологій, торгівлі та регіонального впливу.
Пекін зацікавлений у збереженні економічних відносин із Європою та США, Вашингтон намагається стримувати посилення Китаю, а Москва прагне послабити міжнародну ізоляцію та домогтися вигідних для себе умов завершення війни.
Тому сам факт зустрічі трьох президентів ще не означає, що вони зможуть домовитися про глобальний перерозподіл сфер впливу.
Найімовірніше, кожен із лідерів використовуватиме переговори для просування власних інтересів і демонстрації міжнародного політичного впливу.
Що це означає для України
Заява Путіна про очікувану «велику користь» від зустрічі з Трампом і Сі Цзіньпіном заслуговує на увагу не через саму дипломатичну риторику, а через те, які політичні цілі стоять за нею.
Москва прагне отримати міжнародне визнання свого статусу, послабити санкційний тиск і створити умови для переговорів на вигідних для Кремля позиціях.
Китай, зі свого боку, демонструє готовність поглиблювати співпрацю з Росією, але водночас не зацікавлений у погіршенні відносин із Заходом.
Для України ключовим критерієм оцінки результатів зустрічі мають стати конкретні рішення: чи вимагатимуть США та Китай від Москви припинення агресії, чи посилиться економічний тиск на Росію, чи збережеться підтримка України та чи буде Київ повноцінним учасником переговорного процесу.
Головний ризик для України полягає в тому, що Росія намагатиметься використати тристоронній формат для легітимізації власних геополітичних претензій і просування умов завершення війни без урахування українських інтересів.
Водночас реальна вага цієї зустрічі визначатиметься не заявами Путіна про її потенційну користь і не спільними фотографіями президентів, а тим, чи з’являться конкретні механізми впливу на Росію та гарантії безпеки для України.

