фото: Reuters
Відмова Володимира Путіна прийняти запропонований Дональдом Трампом «мирний план» стала не просто політичним жестом – це черговий прояв стратегічної сліпоти, який може пришвидшити крах російської економіки й підірвати його владу зсередини
Попри зовнішню браваду, Росія поступово занурюється у кризу, що вже відчутна для мільйонів громадян і дедалі глибше роз’їдає фундамент кремлівського режиму, йдеться у статті The Guardian.
Чотири роки після початку повномасштабної війни Росія фактично існує у режимі мобілізаційної економіки
Державні витрати на оборону тимчасово підтримували ВВП, але ресурс вичерпано:
- доходи від нафти й газу впали на 27%;
- інфляція перевищила 8%;
- ключова ставка зросла до 16%, задушивши кредитування;
- більше половини ліквідного резервного фонду вже витрачено;
- імпорт стратегічної продукції подорожчав на 122%.
Росія стикається з дефіцитом бюджету, зростанням держборгу та деградацією промисловості.
Водночас Україна успішно б’є по критично важливих енергетичних об’єктах. Удари по нафтопереробних заводах і «тіньовому флоту» танкерів вже спричинили дефіцит пального і паніку на внутрішньому ринку.
На зовнішньому фронті Кремль також зазнає поразок
Зайнята війною, Росія не змогла захистити власні позиції:
- Сирія переорієнтовується на Захід,
- Іран зазнав ударів, на які Москва не відреагувала,
- Венесуела не отримує обіцяної підтримки,
- Індія скорочує закупівлі російської нафти під тиском США,
- Китай дедалі більше сприймає Росію як залежного сировинного придатка.
Теза про «победу России» тріщить по швах. Невеликі тактичні успіхи не змінюють стратегічного провалу – Москва так і не змогла підкорити Україну, попри величезну перевагу в ресурсах.
За два з половиною роки Росія, за оцінками західних аналітиків, втратила майже 1 млн військових убитими та пораненими
Тільки за перші вісім місяців 2025 року – понад 280 тис..
Середня тривалість життя піхотинця на фронті – 12 днів.
Кремль компенсує це «кровавими пільгами», вербуючи чоловіків із бідних регіонів обіцянками виплат, які тепер скорочують через дефіцит бюджету. Ця соціальна несправедливість роз’їдає довіру навіть серед тих, хто залишався лояльним до влади.
За висновками аналітиків LSE, війна тимчасово підвищила доходи близько 20% росіян, але реальні доходи більшості впали на 16–42%
Наростає внутрішня напруга, особливо після бунту «Вагнера» у 2023 році.
Кремль боїться соціального вибуху. Саме тому посилюється цензура, придушуються навіть локальні протести, а публічний простір остаточно перетворюється на зону контролю.
Але, як показує історія Росії, соціально-економічні кризи врешті завжди обертаються проти тих, хто їх створив.
Трамп пропонував угоду, яка відповідала ключовим цілям Кремля – закріплення окупованих територій, ослаблення України, розкол Заходу та відновлення західних ринків для російської продукції
Але Путін відкинув її, переконаний у можливості «тотальної перемоги».
Це рішення свідчить про: небажання визнавати стратегічний провал; страх перед реакцією силового блоку у разі компромісу; ілюзію, що час грає на користь Росії, хоча все навпаки.
Як підсумовує Тісдалл, історія Росії доводить: держава може вижити у будь-яких катастрофах, але її правителі – ні. Крах режиму стає дедалі не питанням «чи», а питанням «коли».
Джерело: The Guardian, ТСН
