фото: Oleg Petrasyuk/EPA
Україна вже не розглядає безпеку як питання дипломатичних гарантій чи паперових угод
Після досвіду війни, втрати довіри до міжнародних обіцянок і усвідомлення реальної загрози повторного нападу Росії, Київ формує нову оборонну стратегію — перетворити країну на так званого «сталевого дикобраза», якого неможливо проковтнути.
Цю метафору ще торік озвучила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, закликаючи зробити Україну державою, яка стане «неперетравною» для будь-якого майбутнього агресора.
Йдеться не лише про армію, а про цілу оборонну систему: масове виробництво озброєння, потужні технології, модернізовані сили та стабільний оборонно-промисловий комплекс.
Україна більше не довіряє гарантіям
Поштовхом до концепції «плану Б» стала недовіра до міжнародних гарантій, які можуть бути прописані у потенційній мирній угоді, але не мати реальної сили. Особливо це стосується позиції США, де президент Дональд Трамп виключив можливість запрошення України до НАТО — альянсу, що забезпечує колективну оборону через механізм статті 5.
Голова місії України при НАТО Альона Гетманчук підкреслює: Київ переглянув саме поняття гарантій безпеки. Якщо раніше основна ставка робилася на захист з боку партнерів, то тепер очевидно — фундаментом має стати власна армія і власне виробництво зброї.
У НАТО також визнають потребу у «надійних гарантіях», однак навіть у разі міжнародних домовленостей Україна розуміє: без членства в Альянсі будь-які обіцянки можуть залишитися деклараціями.
Скепсис посилює історичний досвід — у 1994 році Україна відмовилася від ядерного арсеналу в обмін на гарантії США та Великої Британії, які не змогли зупинити російську агресію.
Москва не приховує, що виступатиме проти будь-яких форм захисту України
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що гарантії безпеки є «гарантіями для українського режиму», який Кремль традиційно називає «русофобським».
Тим часом аналітики зазначають: ризик нової війни не зникне навіть після припинення вогню. Зокрема, експерт Тімоті Еш вважає, що Трамп навряд чи вступатиме у конфлікт із Росією через Україну, а також малоймовірно, що США жорстко реагуватимуть на можливе порушення домовленостей Кремлем.
Саме тому Київ готується до сценарію, коли доведеться розраховувати лише на себе.
Одним із ключових елементів «сталевого дикобраза» має стати велика постійна армія
Під час переговорів Україна наполягає на збереженні військового потенціалу на рівні 800 тисяч військовослужбовців.
Втім, реальність створює серйозні виклики. Міністр оборони Михайло Федоров заявив, що наразі 2 мільйони українців перебувають у розшуку за ухилення від мобілізації, а близько 200 тисяч військових самовільно залишили частини. У разі припинення бойових дій зросте потреба в демобілізації, що створить ризик кадрового виснаження армії.
Український військовий аналітик Тарас Чмут наголошує: у мирний час утримання великої армії вимагатиме не лише грошей, а й масштабних реформ — від структури управління до системи підготовки.
У Міноборони заявляють про майбутню цифровізацію та трансформацію сектору оборони
Федоров пообіцяв реформу, яка включатиме боротьбу з корупцією, розвиток довіри всередині армії та створення нової культури управління.
Паралельно військові командири закликають посилити підготовку новобранців та змінити підхід до навчання офіцерів і сержантів. Заступник командира полку безпілотних систем «Кракен» Костянтин Немічев заявив: лише якісна підготовка і сильне командування можуть зменшити масштаби самовільного залишення служби.
Друга стратегічна опора України – масове застосування дронів, які стали ключовим фактором у війні
Українська сторона стверджує, що Росія щомісяця втрачає приблизно 35 тисяч військових, значна частина яких — внаслідок ударів українських безпілотників.
Україна вже сформувала фактично повноцінний ринок безпілотних технологій: розвиває дрони, ракети, електронну боротьбу, боєприпаси та системи перехоплення. Водночас у Міністерстві оборони визнають: нові технології неможливо ефективно використовувати в межах старої бюрократичної структури.
У 2025 році Міноборони законтрактувало 4,5 мільйона FPV-дронів і витратило понад 110 млрд гривень на закупівлі у сфері безпілотних технологій — утричі більше, ніж роком раніше.
Експерти оборонної галузі наголошують: головне завдання — не окремі технологічні прориви, а стабільність серійного виробництва, контроль якості та безперервність роботи підприємств.
Окремим напрямом Київ розглядає розвиток власних ракетних програм
Україна прагне створити арсенал, який у разі повторного нападу дозволить завдати ударів по стратегічних об’єктах Росії — нафтопереробних заводах, військовій інфраструктурі, логістичних вузлах.
Раніше компанія Fire Point заявляла про наміри виробляти близько 200 крилатих ракет Flamingo FP-5 на місяцьіз дальністю до 3000 км та бойовою частиною понад тонну. Однак заявлені масштаби не були реалізовані, хоча деякі ракети вже застосовувалися для ударів по російських цілях.
Крім того, Україна працює над тактичною балістичною ракетою дальністю 500 км у співпраці з Великою Британією.
Промисловість є важливішою за одиничні поставки
Керівник Української ради оборонної промисловості Ігор Федірко заявив, що ключовим фактором безпеки стане виробнича стійкість — здатність оборонної індустрії працювати під тиском, забезпечувати стабільний випуск продукції та виконувати контракти навіть під час загроз.
За його словами, у 2025 році оборонні підприємства України мали потенціал виробляти продукцію на суму близько 35 млрд доларів, однак держава змогла профінансувати контракти лише на 12 млрд доларів. Це означає, що значна частина потужностей залишається недозавантаженою.
Федірко наголошує: без довгострокових контрактів, прогнозованого фінансування, захищених виробничих майданчиків та автоматизації серійне виробництво неможливе.
Україна також прагне експортувати озброєння, однак чинні воєнні обмеження значно ускладнюють такі плани.
Європейський Союз планує нові оборонні програми, які потенційно можуть залучити українські підприємства
Зокрема, мова йде про ініціативу SAFE на 150 млрд євро у форматі кредитів на закупівлю озброєння. Також ЄС готує для України кредит на 90 млрд євро, значна частина якого має бути спрямована на оборонний сектор.
Однак навіть за умов міжнародної фінансової підтримки українські експерти наголошують: будь-які зовнішні гарантії повинні бути лише доповненням до власної сили, а не її заміною.
Президент Володимир Зеленський наголошує: Україна має залишатися незалежною та вільною від впливу Росії, а тому повинна бути максимально підготовленою до оборони
Концепція «сталевого дикобраза» передбачає не просто утримання фронту сьогодні, а створення системи, яка зробить майбутню агресію надто дорогою для Кремля.
У Києві розуміють: навіть якщо війна завершиться політичним компромісом, загроза реваншу з боку Росії не зникне. Тому стратегічний курс України — потужна армія, серійне виробництво зброї, технологічна перевага та оборонна автономія.
Україна фактично будує державу, яка зможе вижити навіть тоді, коли союзники вагатимуться. І саме це стає її головною гарантією безпеки.
Джерело: POLITICO
