фото: Суспільне Одеса
23 жовтня в Одесі відбулися заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв Голокосту – масового знищення єврейського населення, яке здійснили румунські та німецькі окупаційні війська у 1941 році
Саме цього дня 84 роки тому в районі третєї станції Люстдорфської дороги, на території колишніх артскладів, було розстріляно та живцем спалено понад 25 тисяч євреїв.
Тепер на цьому місці стоїть меморіал, біля якого зібралися представники Одеської регіональної асоціації євреїв – колишніх в’язнів гетто та нацистських концтаборів, громадські діячі, представники релігійних громад та влади.
Голова асоціації Роман Шварцман, звертаючись до присутніх, наголосив, що Голокост – це не лише трагедія єврейського народу, а й попередження всьому людству:
«Голокост – унікальне явище в історії. Це – злочин проти людяності. Але сьогодні ми знову бачимо, як одна тоталітарна держава намагається знищити іншу націю. Росія проти України веде не просто війну – це спроба стерти українців як народ. Історія повторюється, коли світ не робить висновків».
Паралелі між трагедією минулого і сучасною російсько-українською війною звучали неодноразово. Учасники церемонії відзначали, що головна небезпека тоталітарних режимів – у ненависті, яка узаконюється на державному рівні.
З кожним роком свідків тих подій меншає
Проте навіть у поважному віці вони приходять, аби свідчити про зло, яке пережили.
92-річний Василь Васадін, член асоціації колишніх в’язнів гетто, зі сльозами на очах розповів, як у дев’ятирічному віці втратив батька та двох зведених братів:
«Батька і двох братів забрали окупанти. Тримали в сараї з іншими людьми – роздягали, били, а потім розстрілювали. Льовка, брат, намагався втекти. Він біг… Але його догнали. Це було жахіття, яке я пам’ятаю все життя».
84-річна одеситка Інна Ємцова, дитина Голокосту, зізналася, що події повномасштабної війни знову пробудили страхи минулого:
«Я знову боюся за життя – своє, чужих дітей, нашого міста. Я знаю, що таке жити в умовах, коли тебе хочуть знищити лише через твою національність. І сьогодні ця тривога знову зі мною».
Одеська трагедія жовтня 1941 року – одна з найбільших масових розправ над євреями на території України під час Другої світової війни
Місце масових розстрілів на Люстдорфській дорозі нерідко називають «Одеським Бабиним Яром» – за аналогією з київською трагедією.
За даними істориків, протягом кількох днів тут було знищено від 25 до 34 тисяч людей. Їх спочатку розстрілювали, а потім тіла спалювали у протитанкових ровах.
Пам’ятати, щоб не допустити повторення
Учасники церемонії поклали квіти до меморіалу, запалили свічки пам’яті та прочитали поминальні молитви. Представники єврейських громад також нагадали про важливість збереження історичної правди та недопущення повторення подібних злочинів у майбутньому.
Сьогодні, коли Україна знову переживає війну, тема пам’яті про Голокост звучить особливо гостро. Вона нагадує: ненависть, яка не зустрічає опору, завжди веде до злочинів проти людяності.
Джерело: Суспільне Одеса
