фото: Viacheslav Prokofiev/AFP/Getty Images
Росія поступово змінює підхід до повітряних атак по Україні, роблячи більший акцент на засобах ураження, які складніше перехоплювати
Йдеться насамперед про балістичні ракети, зокрема «Іскандери», а також «Циркони», модернізовані «Онікси», ракети Х-22 та реактивні ударні безпілотники.
Військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко в коментарі ТСН.ua пов’язує таку зміну тактики з оцінкою російським командуванням ефективності попередніх атак та проблемами України з кількістю засобів протиракетної оборони.
За словами Романенка, ще кілька місяців тому Росія формувала масовані повітряні атаки із сотнями повітряних цілей
Тепер, за його оцінкою, противник намагається оптимізувати склад ударних груп і збільшувати частку засобів, які українській ППО складніше знищувати.
Особливу ставку Москва робить на балістику та реактивні безпілотники.
Експерт вважає, що Росія також нарощує виробництво таких засобів, одночасно відмовляючись від частини проєктів через проблеми з комплектуючими та високу вартість виробництва.
Фактично йдеться про спробу використати вразливість української системи протиповітряної та протиракетної оборони.
Для ударів по столиці Росія використовує широкий спектр ракетного озброєння. Окрім балістичних ракет «Іскандер», за словами експерта, застосовуються морські ракети «Циркон» та модернізовані «Онікси», які можуть запускатися з наземних комплексів
Також Росія використовує Х-22, призначені для ураження великих морських цілей, а також зенітні ракети комплексів С-300 і С-400 у режимі ударів по наземних об’єктах.
Для України ключова проблема полягає не лише у різноманітності російського озброєння, а й у швидкості та траєкторії польоту балістичних ракет. Для їхнього перехоплення потрібні спеціалізовані системи протиракетної оборони.
Романенко прогнозує, що Росія може продовжити регулярно використовувати балістичні ракети для атак по Києву
За його оцінкою, такі удари можуть відбуватися раз на кілька днів, а ближче до осені їхня інтенсивність потенційно може зрости.
Одним із факторів є психологічний вплив. Нічні атаки змушують мільйони людей перебувати у стані постійного очікування ударів.
Окрему небезпеку становить неточність частини російських ракет. Навіть якщо заявленою ціллю є військовий чи інфраструктурний об’єкт, відхилення ракети може призводити до ураження цивільної забудови.
Росія, за словами експерта, намагається створити для українців постійне відчуття небезпеки та перевантажити систему ППО великою кількістю різнотипних цілей.
Паралельно збільшується роль безпілотників із реактивними двигунами
Вони швидші за традиційні ударні БпЛА і тому скорочують час реагування української ППО.
За оцінкою Романенка, частка таких дронів у російських атаках зростає. Це створює додаткове навантаження на систему оборони, оскільки для їхнього перехоплення потрібні дорожчі та технологічно складніші засоби.
Таким чином, Росія прагне комбінувати балістичні ракети та швидкі безпілотники, змушуючи Україну одночасно витрачати різні типи боєприпасів ППО.
Окремим напрямком російської стратегії залишається енергетична інфраструктура
За словами експерта, Росія проводить розвідку українських об’єктів і формує пріоритети для майбутніх ударів.
Найбільший ризик може виникнути з наближенням холодного сезону, коли стабільність енергосистеми стає критично важливою для населення.
Водночас конкретні прогнози щодо можливих багатогодинних відключень електроенергії наразі не можна вважати гарантованим сценарієм. Рівень ризику залежатиме від масштабу російських атак, ефективності української ППО, стану енергосистеми та можливостей швидкого відновлення пошкоджених об’єктів.
Тому основний висновок експерта — не панікувати, а готуватися до можливих складнощів заздалегідь.
Одним із ключових завдань залишається посилення протиракетної оборони
Найбільш важливими для захисту столиці є системи, здатні перехоплювати балістичні цілі.
Серед можливих рішень Романенко називає додаткові ракети до Patriot, модернізацію наявних українських систем, а також комплекси SAMP/T.
Окремий напрямок — розвиток власних засобів протиракетної оборони та ракетних систем.
Водночас, на думку експерта, лише захистом українська сторона проблему не вирішить. Не менш важливою може бути здатність знищувати російські пускові установки, склади та виробничі потужності, які забезпечують ракетну кампанію.
Романенко також говорить про перспективи української балістичної програми та очікувані розробки з дальністю до сотень кілометрів
Окремі надії експерт пов’язує із ракетним комплексом «Сапсан», а також із можливістю отримання Україною американських ракет ERAM для винищувачів F-16.
За його оцінкою, поєднання сучасної авіації, далекобійної зброї та оперативної розвідки могло б створити новий рівень можливостей для протидії російським ракетним ударам.
Водночас реалізація таких сценаріїв залежить від політичних рішень союзників, постачання озброєння та масштабування українського виробництва.
Чого очікувати до осені 2026 року
Якщо оцінки експерта справдяться, найближчими місяцями Київ може зіткнутися з подальшим збільшенням кількості ударів балістичними ракетами та реактивними дронами.
Головною метою Росії при цьому залишається не лише знищення окремих об’єктів. Масовані та регулярні атаки дозволяють противнику одночасно тиснути на систему ППО, енергетичну інфраструктуру та психологічну стійкість населення.
Водночас прогнозувати точну інтенсивність майбутніх атак неможливо. Вона залежатиме від запасів російських ракет, темпів їх виробництва, результативності українських ударів по військовій інфраструктурі РФ та обсягів міжнародної допомоги Україні.
Тому осінь може стати черговим випробуванням для української протиповітряної оборони. Від її насичення сучасними комплексами, наявності ракет-перехоплювачів та розвитку власних засобів ураження значною мірою залежатиме, наскільки ефективно Україна зможе протистояти новій тактиці Росії.
