фото: Прокуратура України
В Одесі правоохоронці повідомили про підозру десятьом військовослужбовцям одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки
За даними слідства, протягом кількох місяців вони могли незаконно затримувати громадян, застосовувати до них фізичне насильство та силоміць доставляти до ТЦК.
Про це 18 серпня повідомив Генеральний прокурор Руслан Кравченко.
За його словами, наразі встановлено щонайменше вісім потерпілих
Підозрюваних затримали, їм обрали запобіжні заходи.
Серед описаних слідством епізодів — застосування сльозогінного газу, побиття, удушення, використання кайданок і примусове отримання доступу до мобільного телефону. В одному випадку, за даними слідства, чоловіка намагалися затримати за допомогою службового автомобіля.
Ці обставини ще мають бути доведені в установленому законом порядку. Однак сама справа вже стала показовою для ширшої проблеми: де проходить межа між законним забезпеченням мобілізації та кримінальним зловживанням владою?
За інформацією Генерального прокурора, десятьом військовослужбовцям одного з районних ТЦК Одеси повідомили про підозру у незаконному позбавленні волі та катуванні громадян
Слідство встановлює всі обставини та можливих потерпілих.
Йдеться не про один випадковий конфлікт. За даними правоохоронців, протиправні дії могли відбуватися протягом кількох місяців, а наразі встановлено щонайменше вісім потерпілих.
Саме системність можливих дій є однією з найбільш серйозних обставин справи.
Якщо висунуті підозри будуть доведені в суді, йтиметься вже не просто про перевищення повноважень під час окремого конфлікту, а про використання державних повноважень для систематичного незаконного насильства.
Водночас на нинішньому етапі юридично коректно говорити саме про підозри та версію слідства.
Окрему увагу Генеральний прокурор звернув на те, що семеро з десяти підозрюваних були мобілізовані навесні 2025 року, після чого їх направили для проходження служби до одеського ТЦК
Ця деталь має значення насамперед у контексті дискусії про відповідальність працівників ТЦК.
ТЦК є військовими структурами, а їхні працівники виконують завдання, пов’язані з військовим обліком, мобілізаційними заходами та комплектуванням Сил оборони. Надання їм відповідних повноважень одночасно означає підвищену відповідальність за законність їх використання.
Форма, статус військовослужбовця або виконання мобілізаційного завдання не створюють особливого правового режиму, за якого дозволяється застосовувати насильство поза межами закону.
Саме на цьому наголосив Кравченко, сформулювавши позицію прокуратури як принцип: мобілізація є обов’язком, але катування є злочином.
Нинішнє провадження з’явилося на тлі низки інших розслідувань щодо можливих зловживань під час мобілізації на Одещині
У червні 2026 року Державне бюро розслідувань повідомляло про викриття групи працівників одного з районних ТЦК Одеської області.
За версією слідства, вони незаконно утримували та залякували військовозобов’язаних, а під час обшуків правоохоронці вилучили, зокрема, гумові кийки та молотки. Дев’ятьом затриманим повідомили про підозри у катуванні, незаконному позбавленні волі та грабежі, вчинених організованою групою.
Суд обрав їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Таким чином, нинішня справа виглядає не ізольованим епізодом, а частиною масштабнішої уваги правоохоронних органів до дотримання законності під час мобілізації.
Наприкінці липня ДБР повідомило про проведення масштабної операції «Чесний призов»
Слідчі дії відбувалися більш ніж у 100 ТЦК по всій Україні.
За даними Бюро, основними напрямами перевірок стали факти сприяння ухиленню від мобілізації за гроші, а також можливе перевищення військовослужбовцями ТЦК службових повноважень, зокрема побиття та катування військовозобов’язаних.
Тобто держава одночасно намагається вирішувати дві проблеми: забезпечувати необхідні обсяги мобілізації та очищати саму систему комплектування від корупції й незаконного насильства.
Ці завдання не суперечать одне одному.
Навпаки, законність мобілізаційного процесу є однією з умов його суспільної легітимності.
Корупція в ТЦК — ще один напрямок проблеми
Одеський регіон уже неодноразово опинявся у центрі кримінальних проваджень, пов’язаних із незаконними способами уникнення мобілізації.
У лютому 2026 року ДБР повідомляло про затримання в Одесі двох правоохоронців, які, за даними слідства, вимагали від водіїв гроші за те, щоб не доставляти їх до ТЦК. Сума залежала від фінансових можливостей військовозобов’язаного та могла становити від 2 тисяч доларів.
У червні обвинувальний акт у цій справі було направлено до суду.
Ще один показовий випадок стався у липні: працівницю одного з районних ТЦК Одеси затримали за підозрою в отриманні 11 тисяч доларів за сприяння в оформленні інвалідності та відстрочки від мобілізації
Суд обрав їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у 1 млн грн.
Ці справи демонструють дві протилежні форми зловживань: в одному випадку від людини можуть вимагати гроші, щоб не мобілізувати, в іншому — застосовувати незаконне насильство, щоб примусити до мобілізаційних процедур.
Обидві моделі однаково руйнують довіру до державних інституцій.
Україна перебуває у стані війни, а мобілізація є необхідним елементом забезпечення обороноздатності держави
Водночас воєнний стан не скасовує базового принципу відповідальності державних службовців та військовослужбовців за незаконні дії.
Держава має право вимагати від громадян виконання військового обов’язку. Але представник держави, який здійснює мобілізаційні заходи, також зобов’язаний діяти в межах наданих йому повноважень.
Це принципово важливо.
Якщо громадянина незаконно б’ють, душать, утримують або примушують до передачі особистих даних під загрозою насильства, такі дії не стають законними лише тому, що вони відбуваються під час мобілізації.
Саме тому боротьба з ухиленням і боротьба зі зловживаннями з боку представників держави повинні відбуватися паралельно.
Мобілізаційна система працює не у вакуумі
Вона залежить від того, наскільки громадяни вважають її справедливою.
Коли людина бачить, що ухилення від військового обов’язку карається, але водночас посадовець може безкарно перевищувати повноваження, виникає відчуття подвійних стандартів.
І навпаки: коли держава демонструє, що однаково переслідує і корупційні схеми ухилення, і незаконне насильство з боку представників ТЦК, це посилює принцип рівності перед законом.
Саме тому справа десяти військовослужбовців одеського ТЦК має значення, яке виходить далеко за межі конкретного кримінального провадження.
«Закон один для всіх» — не лише політична заява
Фраза Руслана Кравченка про те, що «закон один для всіх», у цьому контексті має цілком практичний зміст.
Вона передбачає одночасну відповідальність за два типи правопорушень.
З одного боку — за ухилення від виконання військового обов’язку, корупцію, незаконне отримання відстрочок та інші спроби обійти мобілізаційне законодавство.
З іншого — за катування, незаконне позбавлення волі, побиття та перевищення повноважень представниками держави.
ДБР уже заявляло, що саме такий підхід лежить в основі операції «Чесний призов»: перевіряти не лише можливі схеми ухилення від мобілізації, а й зловживання всередині системи ТЦК.
Справа десяти військовослужбовців одеського ТЦК ставить перед державою складне, але принципове питання: як забезпечити необхідну для війни мобілізацію, не допустивши перетворення примусу на беззаконня?
Відповідь має бути однозначною — мобілізація повинна здійснюватися в рамках закону.
Громадянин не може використовувати війну як виправдання для ухилення від передбаченого законом обов’язку. Але й представник держави не може посилатися на війну як на виправдання насильства, катування або незаконного позбавлення людини свободи.
Наразі десять військовослужбовців одеського ТЦК мають статус підозрюваних, а остаточну юридичну оцінку їхнім діям має надати суд.
Водночас сама поява таких кримінальних проваджень демонструє важливу річ: ефективна мобілізація та дотримання прав людини не повинні бути взаємовиключними поняттями.
Для держави, яка воює за своє існування, довіра громадян є не менш важливим ресурсом, ніж кількість мобілізованих. І ця довіра формується не лише наказами та повістками, а й упевненістю людини в тому, що закон однаково діє для всіх — незалежно від того, по який бік мобілізаційного процесу вона перебуває.
Важливо: наведені у статті обставини щодо десяти військовослужбовців є даними та версією сторони обвинувачення на етапі досудового розслідування. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, остаточна вина кожного підозрюваного може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
