Переговорний тур представників президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви й Києва активізував дипломатичний процес, однак поки не продемонстрував головного — готовності Росії до компромісу та безумовного припинення вогню
Таку оцінку в інтерв’ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики та координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
На його думку, сам факт першого візиту американських переговорників до Києва та участь у консультаціях представників ключових європейських держав є позитивними сигналами. Водночас цього недостатньо, щоб говорити про реальне наближення завершення війни.
Головний критерій — готовність припинити бойові дії
Мельник наголошує: у класичній логіці мирного врегулювання першим практичним кроком має бути безумовне припинення вогню.
Саме воно, на думку експерта, показало б, що сторони справді готові переходити від військової логіки до дипломатичної.
Наразі такої ситуації він не бачить.
За оцінкою Мельника, Україна вже помітно пом’якшила свою початкову переговорну позицію
Зокрема, Київ більше не ставить як безумовну передумову переговорів попереднє виведення всіх російських військ з української території.
Натомість з боку Москви, вважає експерт, немає ані аналогічних поступок, ані сигналів про готовність до них.
«З боку Росії я не бачу ані компромісу, ані навіть готовності до цього компромісу»,
— зазначив Мельник.
Саме тому оптимістичні заяви про можливі нові мирні плани він радить оцінювати обережно.
Одним із важливих елементів переговорів у Києві Мельник назвав присутність радників із питань національної безпеки трьох європейських держав
За його оцінкою, залучення Європи необхідне не лише як дипломатичний елемент.
Україна значною мірою залежить від європейської військової, економічної та політичної допомоги, тому майбутні рішення щодо завершення війни безпосередньо стосуються і європейської безпеки.
Експерт також вважає, що роль США як повністю нейтрального посередника викликає запитання через попередню політику адміністрації Дональда Трампа.
Саме тому участь європейських партнерів, на його думку, дозволяє збалансувати переговорний формат.
Окремою темою інтерв’ю став американський законопроєкт, пов’язаний із сенатором Ліндсі Гремом та посиленням санкційного тиску на Росію
Мельник вважає, що санкції залишаються одним із найбільш чутливих питань для Москви.
Він звернув увагу на участь у недавніх консультаціях представника Міністерства фінансів США, який працює із санкційною політикою, а також на економічну складову російської переговорної делегації.
На думку експерта, це може свідчити про те, що Росія зацікавлена як мінімум у блокуванні нових обмежень, а в перспективі — й у послабленні вже чинних.
Водночас сам факт ухвалення нового американського законодавства ще не гарантуватиме його жорсткого застосування.
Мельник звертає увагу, що значна частина відповідних повноважень може залишитися у президента США. Тому результат залежатиме не лише від рішення Конгресу, а й від політичної волі Білого дому.
Активізацію дипломатичного треку експерт частково пов’язує з внутрішньополітичною ситуацією у Сполучених Штатах
За його оцінкою, адміністрація Трампа зацікавлена продемонструвати зовнішньополітичний результат напередодні виборів до Конгресу.
Тому спроба досягти прогресу у припиненні російсько-української війни може мати для Вашингтона не лише міжнародне, а й внутрішньополітичне значення.
Це, однак, оцінка експерта, а не офіційно заявлений мотив американської адміністрації.
Щодо виборів у Росії Мельник не очікує, що сам процес голосування змусить Кремль змінити позицію.
На його думку, російська влада наразі впевнена у здатності контролювати внутрішньополітичну ситуацію.
Водночас після завершення виборчого циклу він не виключає нової ескалації бойових дій.
Мельник вважає, що Росія зберігає достатньо ресурсів для продовження війни
При цьому він не говорить про гарантовану можливість масштабного прориву фронту чи наступу на Київ.
Натомість, за його словами, російські сили можуть і надалі створювати серйозні проблеми для української армії, економіки та цивільної інфраструктури.
Особливе занепокоєння експерт пов’язує з розвитком російських засобів повітряного нападу та зміною тактики масованих атак.
Тому навіть на тлі дипломатичної активності Україна, на його думку, повинна виходити з того, що воєнна загроза найближчим часом не зникає.
Одним із найскладніших переговорних питань залишається неокупована частина Донецької області
На думку Мельника, для Путіна контроль над усім Донбасом має не лише військове, а й внутрішньополітичне значення.
Російському керівництву, за його оцінкою, необхідний результат, який можна представити власному суспільству як досягнення після багаторічної війни.
Саме тому експерт вважає малоймовірним добровільне відмовлення Кремля від претензій на території, які Росії досі не вдалося захопити.
Змінити такий розрахунок, на його думку, можуть насамперед стійкість української оборони та посилення міжнародного тиску на Росію.
Мельник називає кілька факторів, які теоретично могли б вплинути на позицію Кремля
Серед них — здатність Сил оборони не допустити реалізації російських територіальних планів, подальша підтримка партнерів та істотне посилення економічного тиску.
Окремий потенційний важіль — зміна підходу Дональда Трампа до Росії, якщо американський президент вирішить застосувати жорсткіші санкції.
Водночас сам Мельник оцінює ймовірність швидкого перелому позиції Кремля як дуже низьку.
Головний висновок експерта полягає в тому, що дипломатичну активізацію не варто автоматично ототожнювати з наближенням завершення війни
Візит американських представників до Києва, участь європейських партнерів і відновлення обговорення можливих домовленостей створюють переговорний майданчик.
Однак реальний мирний процес, за логікою Мельника, почнеться лише тоді, коли з’явиться готовність до конкретних кроків — передусім до припинення вогню та реальних взаємних компромісів.
Наразі експерт не бачить ознак того, що Москва готова перейти до такої моделі.
Тому найближчий період він розглядає як поєднання двох паралельних процесів: продовження дипломатичних спроб і водночас збереження високої інтенсивності війни.
