фото:REUTERS/Emma Farge
Переговори між американською та українською делегаціями, що відбулися 23 листопада у Женеві, стали ключовим етапом у доопрацюванні американського мирного плану для України
За словами обох сторін, зустріч була найуспішнішою за десять місяців роботи над документом: вдалося узгодити більшість положень, а частину найбільш суперечливих пунктів – скорегувати.
Хоча фінальний варіант плану ще не сформований, Женевські консультації окреслили контури можливих компромісів, а також визначили питання, які вимагатимуть особистих переговорів президентів України та США – Володимира Зеленського і Дональда Трампа.
Згідно зі свіжими даними, делегації України та США досягли порозуміння щодо більшості пунктів американської ініціативи
Суттєво просунулися:
- Питання чисельності Збройних сил України;
- Підхід до Запорізької АЕС;
- Формат обміну полоненими та повернення засуджених;
- Окремі безпекові та гуманітарні положення.
Держсекретар США Марко Рубіо назвав переговори “найпродуктивнішими за весь час роботи над мирним процесом”, а глава Офісу президента Андрій Єрмак підтвердив, що частину спірних норм вдалося змінити на користь України.
Попри прогрес, дві ключові теми залишаються відкритими:
- Територіальне врегулювання, передусім статус Донеччини.
- Формальне закріплення невступу України до НАТО в Конституції.
Ці питання делегації домовилися “відкласти” для обговорення Зеленського і Трампа. Їхня зустріч може відбутися вже найближчими днями, проте точну дату сторони поки не узгодили.
Саме територіальні пропозиції спричинили найбільше суперечок
За даними РБК-Україна, американська сторона передала Києву оцінку своїх військових: ситуація на фронті у найближчі місяці може загостритися не на користь України, і протягом року існує ризик втрати контролю над Донецькою областю. Саме це, за неофіційними даними, стало аргументом для вимоги про відведення українських військ з частини Донбасу.
У початковій версії плану, обговорюваній у Женеві, пропонувалося:
- створити нейтральну демілітаризовану буферну зону у частині Донецької області під російським контролем;
- де-факто визнати окупований Крим, Донецьку та Луганську області територією Росії;
- заморозити лінію фронту у Херсонській та Запорізькій областях;
- вимагати від РФ виходу з інших захоплених територій поза межами п’яти регіонів – у Сумській, Харківській, Дніпропетровській та Миколаївській областях.
Українська сторона категорично не погодила ці пропозиції, і саме вони стали головним предметом дискусії в Женеві.
За підсумками зустрічі територіальний блок вирішено розглянути на найвищому рівні.
Важливими спірними пунктами початкової редакції також були:
- спільний контроль України та Росії над Запорізькою АЕС,
- скорочення чисельності української армії до 600 тисяч військових.
Під час обговорень американська делегація поставила Україні пряме запитання: яку реальну чисельність ЗСУ Київ вважає прийнятною — 600 тисяч, 800 тисяч чи більше?
У Женеві вдалося просунутися в коригуванні цих норм, однак остаточні параметри наразі не оприлюднені.
Показово, що в матеріалі США немає жодних пунктів щодо:
- статусу російської мови,
- діяльності російської православної церкви,
- обмеження українського озброєння (окрім далекобійного).
За інформацією джерел РБК-Україна, подальший алгоритм виглядає так:
- Україна та США найближчими днями узгоджують остаточний текст.
- США узгоджують окремі положення з європейськими партнерами.
- Після цього американська дипломатична команда вирушить до Росії, застосовуючи формат “батога і пряника”, щоб спробувати домогтися згоди Кремля.
Американська сторона наполягає на швидкому темпі переговорів, вважаючи, що вікно можливостей для дипломатичного прориву обмежене.
Передумови переговорів і попередній документ
20 листопада США передали Києву попередню версію плану, який складався з 28 пунктів.
У медіа він був представлений як “ультиматум”, але насправді являв собою чернетку, яку і мали обговорити в Женеві.
Саме ці 28 пунктів стали основою для нинішнього доопрацьованого рамкового документа, який сторони готуються фіналізувати найближчими днями.
Попереду – складний етап дипломатії, в якому Київ прагне отримати максимально вигідний і безпечний для держави формат мирного врегулювання, а Вашингтон намагається сформувати працездатний документ, який можна буде презентувати Європі та, потенційно, Росії
Від результатів найближчих зустрічей залежатиме, чи стане Женевський діалог точкою відліку реального мирного процесу, чи лише черговим етапом у складній міжнародній грі.
