фото: iStock
Росія входить у 2026 рік без передумов для завершення війни й одночасно з планами нової ескалації
Аналітичний огляд подій кінця 2025 — початку 2026 років свідчить: Кремль намагається максимізувати територіальні здобутки до можливого старту переговорів, розраховуючи закріпити за собою контроль над частинами чотирьох українських областей і створити додаткові так звані «буферні» зони вздовж кордону.
Станом на початок 2026 року війна дедалі більше виходить за межі суто фронтових боїв і перетворюється на комплексну безпекову кризу, де ключову роль відіграють економічні ресурси, оборонна промисловість, політичні рішення партнерів і стійкість суспільств
Характер бойових дій принципово не змінився: Росія продовжує стратегічну наступальну операцію, зосереджену на Донецькій, Луганській, частинах Запорізької та Херсонської областей.
Водночас темпи просування російських військ у грудні сповільнилися до приблизно 14,4 км² на добу, що на 12% менше, ніж місяцем раніше. Це вказує на зростання ціни кожного кілометра просування для окупантів.
2025 рік став рекордним за масштабами повітряного терору
Росія застосувала безпрецедентну кількість дронів і ракет, постійно модернізуючи тактику. Українська система ППО, попри обмежені ресурси, утримує ефективність на рівні близько 80%, змушуючи противника шукати технологічні обхідні шляхи.
Аналітики фіксують модернізацію ударних БпЛА типу «Шахед»: використання інфрачервоних прожекторів для протидії перехоплювачам, а також експерименти з оснащенням безпілотників переносними зенітно-ракетними комплексами.
Окремою загрозою стало суттєве розширення радіусу дії російських FPV-дронів, які почали досягати об’єктів у глибині України, зокрема в Полтавській та Миколаївській областях.
У відповідь Україна розбудовує спеціалізовані підрозділи безпілотної ППО, отримує додаткові системи Patriot та нарощує використання дронів-перехоплювачів. За оцінками, близько чверті ворожих БпЛА нині знищуються саме такими засобами.
Фронт протяжністю понад 1200 км залишається під тиском одразу на десятках напрямків
За підсумками 2025 року Росія окупувала близько 4 336 км² української території — менш ніж 1% загальної площі країни, але ці здобутки коштували надзвичайно великих втрат.
Середньодобові втрати російської армії оцінюються в 1 000–1 100 осіб, а співвідношення втрат — приблизно 6:1 на користь України.
Попри заявлені мобілізаційні плани, угруповання РФ фактично не зростає: нові призови лише компенсують вибуття. Водночас українським Силам оборони вдалося зірвати ключові плани Кремля щодо швидкого захоплення всіх цільових регіонів, зокрема утримувати Покровський напрямок понад 17 місяців.
За оцінками аналітиків, у 2026 році Росія зосередиться на кількох стратегічних цілях
Серед них — розширення так званих «буферних» зон у Сумській і Харківській областях, посилення тиску на Донеччині та Запоріжжі, а також спроби обхідного удару в напрямку Слов’янсько-Краматорської агломерації з південного заходу, щоб уникнути лобових штурмів укріплених позицій.
Водночас темпи наступу залишаються такими, що для повної окупації чотирьох заявлених областей Росії знадобилося б кілька років — орієнтовно до 2029 року, за умови відсутності кардинальних змін.
Українське суспільство демонструє високий рівень стійкості: за соціологічними даними, переважна більшість громадян відкидає російські «мирні плани» й не погоджується на територіальні поступки
Водночас зростає втома від затяжної війни, а економіка залишається критично залежною від зовнішньої підтримки.
Незалежні експерти застерігають: головна загроза полягає не лише в ризику втрати окремих територій, а у вичерпанні людських ресурсів, проблемах мобілізації, управління та корупційних викликах у секторі оборони. Без системних рішень ці фактори можуть стати критичними у середньостроковій перспективі.
Аналітики наголошують, що у 2026 році ключову роль у підтримці України відіграватиме Європа, якій, за різними оцінками, доведеться суттєво наростити допомогу для компенсації можливої нестабільності підтримки з боку США
Водночас робити ставку лише на політичні декларації без конкретних оборонних внесків вважається ризикованим.
Плани Росії на 2026 рік не передбачають деескалації
Навпаки, Кремль намагається використати час для посилення тиску, створення «буферних» зон і зміцнення позицій перед потенційними переговорами. Водночас обмежені темпи наступу, високі втрати та стійкість України свідчать: реалізація цих планів буде довготривалою і надзвичайно дорогою для агресора.
Джерело: Український інститут майбутнього (Ukrainian Institute for the Future)
