фото: REUTERS/Anatolii Stepanov
2026 рік Кремль розглядає як один із ключових у війні проти України
Попри відсутність швидких проривів на фронті, Росія не відмовляється від наступальної стратегії й робить ставку на повільний, але постійний тиск, який має виснажити українську оборону та створити вигідні для Москви умови переговорів.
Саме поєднання воєнного тиску та політичного примусу, за оцінками аналітиків, визначатиме логіку дій РФ у 2026 році.
Російський наступ уже другий рік поспіль зберігає ініціативу, але не демонструє масштабних оперативних успіхів
Водночас Москва не зупиняється: інерційна війна на виснаження стає головним інструментом. Тактичні здобутки, навіть мінімальні, Кремль намагається конвертувати у стратегічний ресурс – як на полі бою, так і за столом переговорів.
Ключова ідея проста: змусити Україну та її партнерів погоджуватися на компроміси під тиском фронту, ресурсних втрат і загрози подальшої ескалації.
Пріоритет №1: повна окупація Донеччини
Головною ціллю Росії у 2026 році залишається Донецька область. Саме її Кремль вважає політично та символічно критично важливою.
Найближчі завдання – завершення окупації району Покровська та Мирнограда
Наразі бої тут мають позиційний характер, активність піхоти зменшилась через погодні умови, а забезпечення українських підрозділів значною мірою здійснюється дронами. Водночас ворог намагається перерізати останні логістичні коридори, зокрема в районі Родинського та Красного Лимана.
Росія фактично відмовилась від лобових штурмів великих міст
Натомість застосовується тактика:
- Обхід і напівоточення міста з трьох сторін.
- Інфільтрація малих груп у забудову.
- Перерізання логістики FPV-дронами, скидами та дронами-«ждунами» на десятки кілометрів углиб.
Саме так ворог діє у районі Покровська і планує діяти проти Краматорсько-Костянтинівської агломерації – найпотужнішого укріпленого поясу оборони ЗСУ на Донбасі.
РФ намагається підійти до агломерації з кількох напрямків:
- з півночі – через плацдарм на лівому березі Осколу (Куп’янськ, Лиман);
- зі сходу – з району Сіверська, зокрема зі спробами форсування Сіверського Дінця;
- з боку Костянтинівки – шляхом накопичення сил і ударів по дорогах постачання з Дружківки.
За даними джерел, у Кремлі декларують намір окупувати всю Донеччину до 1 квітня, однак навіть російські та західні аналітики вважають ці строки нереалістичними – за умови збереження західної підтримки України.
Пріоритет №2: Запорізька область
Другим ключовим напрямком для РФ у 2026 році є Запорізька область. Тут росіяни бачать можливість швидших тактичних успіхів.
У районі Гуляйполя ворог скористався слабкішими ділянками оборони й почав перекидати резерви, зокрема підрозділи 76-ї десантно-штурмової дивізії
Місто фактично перетворилось на сіру зону, а бої поширилися північніше – у напрямку Прилук, Варварівки та Добропілля.
Паралельно Росія активізувалася в районах Вербового, Оріхова, Степногірська та Приморського
План виглядає так:
- просування вздовж річки Конки для перерізання логістики Оріхова;
- тиск з району Гуляйполя з північного сходу;
- спроба багатовекторного штурму Оріхова;
- подальше наближення до Запоріжжя з південного сходу.
Аналітики вважають, що ці дії мають не лише воєнну, а й політичну мету – розпорошити українські сили та створити додатковий аргумент у переговорах.
Плани Кремля не обмежуються Донеччиною та Запоріжжям
У Силах оборони не виключають:
- провокацій біля островів у Херсонській області;
- активізації обстрілів Нікопольського напрямку;
- тиску на північних кордонах – у Сумській та Харківській областях у межах ідеї «буферної зони».
Можливі сценарії 2026 року
Аналітики виділяють кілька базових сценаріїв розвитку подій:
1. Інерційна війна
Переговори не дають результату, США зменшують дипломатичний тиск. РФ продовжує повільний наступ без вирішальних успіхів. Війна переходить у 2027 рік.
2. Підвищення ставок Кремлем
Не зламавши Україну, Росія розширює територіальні претензії, зокрема на всю Запорізьку область. Переговори зриваються, бойові дії тривають.
3. Примус до поступок
Переговори досягають кульмінації, і під зовнішнім тиском Україну змушують вийти з Донеччини. Війна формально завершується, але стратегічні ризики залишаються.
4. Замороження по лінії фронту
За активної ролі США Росію вдається змусити зупинити бойові дії по поточній лінії зіткнення. Україна зберігає контроль над частиною Донеччини та Запорізької області де-факто і де-юре.
2026 рік для Кремля – це спроба дотиснути Україну через поєднання виснажливої війни та переговорного шантажу
Путін готовий зупинятися лише на вигідних для себе умовах або тоді, коли продовження війни стане для Росії надто дорогим. Саме від стійкості української оборони та рівня підтримки Заходу залежить, який із сценаріїв стане реальністю.
Джерело: РБК-Україна
