фото: Sergei Supinsky/AFP via Getty Images
Україна просить Євросоюз розширити альтернативні маршрути аграрного експорту на тлі обмеженої роботи чорноморських портів і компенсувати частину додаткових логістичних витрат
Однак Польща та Румунія заявили, що не мають можливості або наміру суттєво збільшувати транзит української агропродукції найближчим часом.
Причини різні — від перевантаження портової та транспортної інфраструктури до побоювань щодо становища власних фермерів. Водночас називати це повною відмовою Варшави та Бухареста від допомоги Україні було б неточно: обидві країни вже беруть участь у транзиті, а Румунія у вересні підписала з Україною новий меморандум про розвиток прикордонної інфраструктури.
Про позицію Польщі та Румунії повідомило Politico після візиту міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького до Брюсселя. Українська сторона закликала партнерів допомогти збільшити експорт через територію ЄС, оскільки можливості чорноморської логістики залишаються обмеженими.
Проблема має безпосередній економічний вимір
За офіційними даними Міністерства аграрної політики, у вересні Україна експортувала лише 2,4 млн тонн сільськогосподарської продукції — 46% від потенційно необхідного обсягу. Із них зернових було вивезено 1,4 млн тонн, або лише 38% від потенційного обсягу.
Найбільше навантаження зараз припадає на альтернативні маршрути
У вересні через дунайські порти Україна експортувала 1,3 млн тонн агропродукції, або 54% загального обсягу. Залізницею було перевезено 993 тис. тонн — 41%, автомобільним транспортом — ще 120 тис. тонн, або 5%.
За словами Тараса Висоцького, без повноцінного доступу до чорноморських портів фактична межа українського аграрного експорту становить близько 45–50% від необхідного обсягу.
Саме тому Київ запропонував Євросоюзу виділити щонайменше 1,1 млрд євро для компенсації додаткових транспортних витрат. Розрахунок базується приблизно на 50 євро додаткових витрат на кожну тонну продукції.
За оцінкою Мінагрополітики, такий механізм міг би забезпечити вивезення ще приблизно 20 млн тонн української агропродукції.
Йдеться передусім про довші маршрути через країни ЄС до портів, звідки українське зерно може бути відправлене на традиційні зовнішні ринки.
За інформацією Politico, Бухарест дав зрозуміти, що можливості для швидкого додаткового збільшення транзиту практично вичерпані
Міністр сільського господарства Румунії Барна Танцош заявив виданню, що пріоритетом залишаються інтереси румунських фермерів.
Однією з проблем є навантаження на порти. Значні обсяги української продукції проходять через румунську транспортну систему, а низький рівень води в Дунаї додатково обмежує пропускну спроможність.
За словами румунського міністра, неможливо швидко подвоїти кількість залізничних маршрутів, доріг або портові потужності.
Це, однак, не означає припинення співпраці між країнами.
Ще у вересні Україна та Румунія підписали меморандум про посилення співробітництва для забезпечення надійного транзиту українських вантажів. Документ передбачає модернізацію автомобільних пунктів пропуску та під’їзних доріг, розвиток залізничного сполучення, спрощення прикордонних процедур і збільшення можливостей перевалки українських вантажів у румунських портах.
Оновлена українсько-румунська стратегія охоплює 17 пунктів пропуску, десять із яких є новими пропозиціями.
Тобто позиція Бухареста полягає не у припиненні транзиту, а в тому, що наявні потужності вже працюють із високим навантаженням, а суттєве їх розширення потребує інвестицій та часу.
Позиція Варшави жорсткіша
Як повідомила Politico речниця польського Міністерства інфраструктури Анна Шуманьська, відомство наразі не планує запроваджувати додаткові зміни, спрямовані на збільшення транзиту української аграрної продукції.
Польща протягом останніх років неодноразово наголошувала, що підтримує транзит української продукції до третіх країн, але водночас прагне не допустити надлишкового тиску на власний аграрний ринок.
При цьому польська транспортна інфраструктура залишається частиною так званих «Шляхів солідарності» ЄС, створених після початку повномасштабної війни для експорту українських товарів альтернативними маршрутами. Польський Центр транспортних проєктів ЄС повідомляє, що через ці коридори з травня 2022 року пройшли десятки мільйонів тонн української аграрної продукції.
Таким чином, мова йде саме про небажання або неможливість додатково нарощувати нинішні потужності, а не про повне припинення українського транзиту через Польщу.
Тарас Висоцький представив ситуацію під час засідання Ради ЄС із питань сільського господарства та рибальства 28–29 вересня в Брюсселі
Офіційне повідомлення Ради ЄС підтверджує, що український міністр брав участь у дискусії щодо ситуації на аграрних ринках. Європейські міністри заявили про необхідність продовження підтримки України та українських фермерів, але одночасно обговорювали проблеми сільгоспвиробників самих країн ЄС — високі витрати на енергію та добрива, низькі закупівельні ціни й наслідки посухи.
Саме на цьому перетині двох інтересів і виникає нинішня проблема: Україні необхідно швидко наростити експорт, тоді як сусідні держави побоюються додаткового навантаження на свою інфраструктуру та аграрні ринки.
Остаточного рішення Євросоюзу щодо запропонованого Києвом механізму компенсації на 1,1 млрд євро наразі немає.
Чому проблема стала критичною для українських аграріїв
Обмежений експорт створює проблему не лише зі зберіганням нинішнього врожаю.
Фермери отримують менше виручки від продажу продукції, а отже — мають менше коштів на пальне, насіння, добрива та інші витрати наступного виробничого циклу.
Мінагрополітики попереджає, що через проблеми з реалізацією врожаю можуть скоротитися площі озимих культур під урожай 2027 року.
Додатковою проблемою є нестача складських потужностей.
За оцінкою українського міністерства, країні необхідно ще приблизно 11 млн тонн потужностей для зберігання врожаю. Для часткового вирішення цієї проблеми міжнародні партнери вже надали понад $17,5 млн на закупівлю зернових рукавів.
За інформацією Politico, Висоцький також попереджав, що якщо нинішня ситуація збережеться до весни, площі посівів можуть суттєво скоротитися.
Альтернативні маршрути вже працюють на межі можливостей
Європейські «Шляхи солідарності» відіграють ключову роль у підтримці української торгівлі з 2022 року.
За даними Єврокомісії, станом на літо 2026 року через ці маршрути Україна експортувала близько 226 млн тонн товарів, серед яких зерно, руда та металопродукція, а також імпортувала близько 108 млн тонн необхідних вантажів.
До системи входять маршрути через Дунай, Польщу, країни Балтії та Адріатичний регіон.
Ще наприкінці липня представники України, Румунії, Молдови та Єврокомісії заявляли про готовність розвивати додаткові альтернативні маршрути через Дунай на тлі атак на судна та портову інфраструктуру.
Однак швидко збільшити фізичну пропускну спроможність залізниць, доріг, прикордонних переходів та портів неможливо.
Саме це зараз стає головним обмеженням українського агроекспорту.
Повідомлення про те, що Польща і Румунія «відмовили Україні в допомозі з вивезенням зерна», потребує уточнення
Обидві країни вже забезпечують транзит українських вантажів.
Румунія залишається одним із ключових напрямків через Дунай і свої морські порти та лише у вересні домовилася з Україною про подальший розвиток транспортної інфраструктури. Польща також залишається частиною європейських «Шляхів солідарності».
Нинішня суперечка стосується іншого: Україна просить терміново створити додаткові можливості для експорту, а Польща і Румунія заявляють, що не можуть або не готові істотно збільшити їх понад нинішній рівень.
Для Румунії головними аргументами є фізичне перевантаження логістики та необхідність захистити можливості збуту власних фермерів. Для Польщі — небажання додатково розширювати транзитну систему для української аграрної продукції.
Тепер ключовим стане рішення на рівні Євросоюзу.
Київ пропонує частково компенсувати надзвичайні транспортні витрати і перенаправити більші обсяги зерна на довші маршрути, зокрема до портів інших держав ЄС.
Без розширення цих можливостей Україна ризикує не лише накопичити значні обсяги непроданого врожаю, а й отримати дефіцит коштів у фермерів напередодні наступної посівної кампанії.
