фото: REUTERS/Sputnik/Gavriil Grigorov
Заяви президента РФ Володимира Путіна про нібито небажання України завершувати війну «мирними засобами» вкотре демонструють суперечливість і маніпулятивність російської позиції щодо переговорного процесу
Виступаючи на підсумковій пресконференції, очільник Кремля намагався перекласти відповідальність за затягування війни на Київ, одночасно визнаючи наявність сигналів про готовність України до діалогу, йдеться у матеріалі “Суспільне Новини”.
Путін заявив, що Росія «завжди готова» до мирного врегулювання, але виключно на умовах, які він озвучив ще в червні 2024 року
Йдеться не про компроміс чи переговори у класичному дипломатичному сенсі, а про фактичні ультиматуми: повне виведення українських військ з Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, міжнародне визнання цих територій, а також Криму і Севастополя, частиною Росії, скасування всіх західних санкцій і зміна базових засад української державності.
Серед так званих умов «мирного врегулювання» Кремль також називає нейтральний і позаблоковий статус України, її «демілітаризацію» та «денацифікацію» – терміни, які з початку повномасштабного вторгнення використовуються російською пропагандою для виправдання агресії та втручання у внутрішні справи суверенної держави.
Фактично Москва пропонує Києву не мир, а капітуляцію, що прямо суперечить нормам міжнародного права та Статуту ООН. Саме тому твердження Путіна про «відмову України від миру» виглядають спробою сформувати вигідний для Росії наратив напередодні активізації міжнародних дипломатичних зусиль.
Водночас Кремль залишає для себе простір подвійної риторики
З одного боку, Путін говорить про «сигнали з Києва» щодо готовності до діалогу, а з іншого – вже 17 грудня заявляє, що у разі відмови від «розмови по суті» Росія продовжить захоплення українських територій військовим шляхом.
Такий підхід підкреслює: дипломатія для Москви залишається інструментом тиску, а не шляхом до реального припинення війни.
Україна, зі свого боку, послідовно підтримує дипломатичні зусилля партнерів, не відмовляючись від переговорів як таких, але наголошує: мир можливий лише за умови поваги до суверенітету й територіальної цілісності держави.
Президент Володимир Зеленський, коментуючи заяви Путіна, зазначив, що агресивна риторика Кремля не є новою, а здатність Росії продовжувати війну безпосередньо залежить від рівня міжнародного тиску.
Паралельно триває інтенсивна дипломатична робота України та США
Наприкінці листопада і на початку грудня відбулося кілька раундів американсько-українських зустрічей — у Женеві, Маямі та Вашингтоні. Українську делегацію очолює секретар РНБО Рустем Умєров, а переговори охоплюють не лише припинення бойових дій, а й безпекові гарантії, механізми стримування агресії та післявоєнну відбудову.
Американська сторона визнає складність процесу, особливо щодо територіальних питань і гарантій безпеки.
Водночас у Вашингтоні підкреслюють, що завершення війни не може обмежуватися формальним припиненням вогню – йдеться про довгострокову стабільність і недопущення повторної агресії.
Таким чином, заяви Путіна про «готовність до миру» радше є елементом інформаційної гри, ніж сигналом до реальних компромісів
На тлі активізації переговорів за участі США і європейських партнерів Кремль намагається нав’язати власну версію відповідальності за війну, водночас не відмовляючись від воєнного шантажу. У цих умовах ключовим фактором залишається консолідована позиція Заходу та чітке дотримання принципу: жодних рішень про Україну – без України.
