фото: odessa-life.od.ua
Архімандрит Петро (Марку) вже близько 40 років служить у селі Новосельське на Одещині
За цей час він не лише опікувався місцевим храмом, а й долучався до громадських, благодійних та освітніх ініціатив.
Видання «Одеське життя» поспілкувалося зі священником і мешканцями села та розповіло, чому його ім’я протягом десятиліть залишається добре відомим у громаді.
Як пише «Одеське життя», історія служіння отця Петра у Новосельському почалася ще в середині 1980-х років.
Тоді молодого викладача Одеської духовної семінарії направили до села на короткий період – допомогти впорядкувати життя парафії.
За інформацією видання, у 1985–1986 роках у місцевій громаді змінилося кілька священників, яких парафіяни з різних причин не прийняли. Після кількох місяців служіння Петро повернувся до семінарії, однак згодом жителі Новосельського звернулися до церковного керівництва з проханням повернути його до села.
Так тимчасове призначення перетворилося на десятиліття служіння.
«Одеське життя» зазначає, що на момент приїзду до Новосельського архімандрит Петро викладав в Одеській духовній семінарії та знав сім мов
За словами самого священника, він мав можливість продовжувати роботу в духовному навчальному закладі.
Однак після повернення до Новосельського залишився у місцевій парафії.
У матеріалі йдеться, що пізніше були спроби повернути його до семінарії, проте він продовжив служити у селі.
Сьогодні, за інформацією видання, Петро Марку також є благочинним Ренійського округу та опікується кількома парафіями.
«Главарь местной мафии» – жарт, який став місцевою історією
Окремо «Одеське життя» наводить історію, яку сам священник розповідає як жарт
За його словами, одного разу мешканці села сперечалися, хто є найвпливовішою людиною у Новосельському – голова колгоспу, керівник сільради чи священник.
У підсумку, за переказаною у матеріалі історією, отця Петра жартома назвали «главарем місцевої мафії», оскільки до його думки нібито прислуховувалися і представники місцевої влади, і керівники господарств.
У цьому контексті йдеться саме про місцевий гумор, а не про будь-яку кримінальну діяльність.
За розповідями співрозмовників «Одеського життя», з роками священник справді став однією з добре відомих у селі постатей, до якої частина жителів звертається за порадою чи допомогою.
Коли Петро Марку прибув до Новосельського, місцева церква, за даними видання, перебувала у складному технічному стані
З-під купола обсипалися цегла та штукатурка, а в самому храмі зберігалися ікони й книги з інших церков, які раніше були закриті або зруйновані.
Священник особисто долучався до ремонтних робіт.
За 40 років, як зазначається у матеріалі, храм двічі проходив капітальне оновлення: були замінені куполи, встановлені нові дзвони, оновлений розпис стін
Частину робіт фінансували коштом пожертв та допомоги меценатів.
Для розрахунку з майстрами настоятель одного разу продав власний автомобіль. Згодом благодійник подарував йому мікроавтобус, який, за словами автора матеріалу, пізніше також продали – цього разу для фінансування облаштування огорожі навколо храму.
Діяльність священника не обмежується богослужіннями
Голова Ренійського молдавського національно-культурного товариства «Ізвор» Валерій Бабере розповів виданню, що отець Петро займається благодійністю, громадською роботою та співпрацює з представниками духовенства інших країн, зокрема Румунії та Болгарії.
Також він бере участь у роботі з молоддю Ренійської громади.
Депутатка Ренійської міської ради Ніна Кокош повідомила журналістам, що за ініціативи священника церкві передали занедбану будівлю колишнього дитячого садка. Після ремонту там почала працювати воскресна школа.
У будівлі також облаштували приміщення для спільних зустрічей і трапез, якими, за її словами, можуть користуватися місцеві родини.
Сам Петро Марку розповів «Одеському життю», що виріс у релігійній родині в селі Петрос у Молдові
За його спогадами, найближча церква розташовувалася приблизно за 20 кілометрів від дому, тому родина щонеділі долала значну відстань пішки.
Священник також згадує, що ще у школі його однолітки називали «попом», а в радянський період його релігійність викликала увагу з боку педагогів та місцевої влади.
Після служби в армії, за його словами, йому пропонували працювати з молоддю у селі, однак згодом він усе ж вступив до духовної семінарії.
Окремо священник розповів про випадок, коли під час поїздки до батьків працівники міліції вимагали від нього не з’являтися у громадських місцях у підряснику.
Ця частина матеріалу ґрунтується на особистих спогадах Петра Марку, наведених «Одеським життям».
Жителі Новосельського, розповідають про власний досвід спілкування зі священником
Мар’яна Крецу зазначила, що в дитинстві її син мав труднощі з поведінкою та навчанням, а спілкування з отцем Петром, за її словами, допомогло хлопцеві змінити ставлення до себе та оточення.
Інна Русан розповіла, що звертається до священника за порадою у складних життєвих ситуаціях.
Ще одна мешканка, Олена Недельку, згадала, що знає настоятеля з дитинства. За її словами, минулої зими, коли територію храму засипало снігом, місцеві підлітки самостійно відгукнулися на його прохання про допомогу та прийшли розчищати подвір’я.
Ці історії є особистими свідченнями співрозмовників видання й демонструють те, як частина громади сприймає роль священника у житті села.
Історія Петра Марку виходить за межі біографії одного священнослужителя
За 40 років його служіння змінювалися політичні системи, адміністративний устрій, покоління мешканців і саме село. Водночас місцева парафія та її настоятель залишалися частиною повсякденного життя Новосельського.
У матеріалі немає оцінки того, наскільки вплив священника є винятковим або типовим для інших громад.
Натомість через спогади самого Петра Марку та мешканців села видання показує локальну історію тривалих відносин між парафією, священнослужителем і частиною громади.
