фото: AI
Південь сучасної України має значно глибшу історію, ніж заведено вважати
Ще задовго до виникнення Київської Русі між Дністром, Прутом і Південним Бугом існували великі праслов’янські об’єднання — уличі та тиверці. Саме вони у VIII–X століттях формували ранній культурний і політичний простір на території нинішньої Одещини, Поділля та Бессарабії.
Про це нагадує Український інститут національної пам’яті, підкреслюючи, що історія українського півдня починається не з колонізаційних процесів пізніших століть, а сягає корінням у добу ранніх слов’янських племен.
Уличі та тиверці належали до східнослов’янських племінних союзів, які сформувалися ще до становлення Київської Русі
Вони займали стратегічно важливі території поблизу великих річок і торговельних шляхів, що поєднували Центральну Європу, Балкани та Чорноморський регіон.
Уличі заселяли побузько-дніпровське межиріччя
Їхні поселення простягалися територіями сучасних Одеської, Миколаївської та частково Вінницької областей. Основою життя були землеробство, ремесла та військова справа. Археологи знаходять залишки укріплених городищ, які свідчать про високий рівень організації цих громад.
Тиверці, своєю чергою, проживали вздовж Дністра та Пруту — аж до Дунаю
Вигідне географічне положення дозволяло їм активно торгувати з візантійськими колоніями та підтримувати контакти з балканськими народами. Їхня культура поєднувала слов’янські традиції з чорноморськими та балканськими впливами.
Літописна «Повість минулих літ» згадує, що «уличі й тиверці сиділи по Дністру, і багато їх городів»
Ця фраза підтверджується археологічними дослідженнями. У Придністров’ї виявлено десятки ранньослов’янських поселень і укріплень — від Руді до Алчедара.
Городища виконували не лише оборонну функцію. Вони були центрами ремесел, торгівлі та суспільного життя. Тут виготовляли кераміку, металеві вироби, знаряддя праці, прикраси. Через регіон проходили важливі торговельні маршрути, які з’єднували слов’янський світ із Візантією та чорноморськими містами.
Історики наголошують, що саме такі поселення стали одними з перших осередків організованого життя на півдні майбутньої Русі.
Починаючи з X століття ситуація в регіоні змінилася
На південні землі почали активно наступати кочові племена — насамперед печеніги, а згодом і половці (кумани). Постійні набіги змушували місцеве населення залишати частину поселень.
Частина уличів і тиверців переселилася північніше — на території Волині та Поділля. Інші поступово інтегрувалися до складу Київської Русі, змішуючись із населенням Наддніпрянщини та інших слов’янських земель.
Саме тому історики вважають уличів і тиверців важливою складовою етногенезу українського народу.
Попри зникнення самих племінних союзів, їхній слід не розчинився в історії
Дослідники простежують спадщину уличів і тиверців у топоніміці південних регіонів, окремих мовних архаїзмах та культурних традиціях.
На думку істориків, саме ці племена стали одним із найдавніших слов’янських фундаментів українського півдня. Їхня історія руйнує міф про «порожні степи» Причорномор’я та підтверджує: територія сучасної Одещини має багатовікову українську історичну тяглість.
Уличі та тиверці були не периферією давнього світу, а активними учасниками історичних процесів Східної Європи. Їхні городища, ремесла та торговельні зв’язки стали важливою частиною формування цивілізаційного простору майбутньої України.
