фото: ОП
Заява президента України Володимир Зеленський про необхідність “зайнятися” громадянами України, які виїхали за кордон із порушенням законодавства, спричинила широку дискусію як в Україні, так і серед української діаспори в Європі
На тлі затяжної війни, дефіциту мобілізаційного ресурсу та потреби в ротації військовослужбовців ця тема набуває не лише політичного, а й стратегічного значення.
Водночас експерти та представники влади визнають: правових механізмів для масового примусового повернення українців із країн Європейського Союзу наразі практично не існує.
Про це, зокрема, заявив народний депутат Юрій Камельчук.
За словами парламентаря, після отримання тимчасового захисту, дозволу на проживання чи іншого легального статусу українські громадяни підпадають під дію законодавства держав перебування та норм Європейський Союз
Це означає, що українська держава не має інструментів прямого впливу на рішення щодо депортації або примусового повернення таких осіб.
У більшості країн ЄС підставами для видворення можуть бути лише:
- вчинення тяжких кримінальних злочинів;
- загроза національній безпеці;
- грубі порушення міграційного законодавства;
- шахрайство із соціальними виплатами.
Сам факт перебування за кордоном чоловіка мобілізаційного віку не створює автоматичних юридичних наслідків.
Повернення теми чоловіків за кордоном безпосередньо пов’язане з потребами оборони держави
Українська армія веде тривалу виснажливу війну, що вимагає постійного поповнення резервів та проведення ротацій для підрозділів, які тривалий час перебувають на фронті.
У цьому контексті публічні заяви керівництва держави можуть переслідувати кілька цілей:
- стимулювання добровільного повернення громадян;
- формування суспільного запиту на справедливий розподіл мобілізаційного навантаження;
- сигнал міжнародним партнерам щодо необхідності координації міграційної політики;
- демонстрація пошуку додаткових людських ресурсів для сектору оборони.
Найімовірнішим сценарієм аналітики називають не депортації, а поступове посилення адміністративного контролю за системами підтримки біженців і тимчасово переміщених осіб
Йдеться про можливі кроки:
- посилення перевірки документів при в’їзді;
- перегляд умов отримання соціальної допомоги;
- стимулювання працевлаштування працездатних осіб;
- скорочення частини програм утримання;
- суворіший контроль місця проживання та статусу перебування.
Тобто механізм впливу, якщо й існуватиме, матиме переважно економічний та адміністративний характер.
За роки війни українські громадяни стали важливою частиною ринку праці в Німеччина, Польща, Чехія та інших державах
Українці працюють у промисловості, транспорті, медицині, сфері послуг, IT та малому бізнесі. У багатьох країнах вони компенсують дефіцит робочої сили та сплачують податки, що частково або повністю перекриває витрати на соціальні програми.
Саме тому масове повернення українців не відповідає економічним інтересам значної частини європейських держав.
Окреме питання — молоді чоловіки, які досягли мобілізаційного віку за кордоном
Юридично складною залишається ситуація з громадянами, які виїхали законно до досягнення призовного віку, а вже за кордоном стали військовозобов’язаними.
Експерти зазначають, що спроби примусового повернення такої категорії осіб можуть стати предметом судових спорів у Європейський суд з прав людини.
Заява президента, найімовірніше, має передусім політичний і мобілізаційний характер, а не юридичний зміст
Вона демонструє гостроту кадрової проблеми у секторі оборони та прагнення влади шукати додаткові ресурси в умовах тривалої війни.
Втім реалії європейського права свідчать: масове примусове повернення українців із країн ЄС малоймовірне.
Значно реальнішим інструментом впливу можуть стати зміни умов перебування, скорочення соціальних стимулів та створення мотивації для добровільного повернення.
Джерело: Уніан
